Втім, за багато літ праці і щоденних зусиль по забезпеченню життєдіяльності міста він уже звик і до постійної рутинної роботи, і до так званих форс-мажорних ситуацій у будні, вихідні і свята.
Ніби недавно я писав про нього з нагоди його півстолітнього ювілею. Час пролетів дуже швидко, і кілька днів тому Борисові Наумовичу виповнилося шістдесят.
Перша реакція на цей факт: не віриться. Не віриться тому, що майже щодня зустрічаюся з цим енергійним порівняно молодим чоловіком, про якого не скажеш, що йому повернуло на сьомий десяток. Хоч проти календаря не попреш. А ніби недавно уродженець відомого селища Вапнярка закінчив школу, разом із батьками переїхав у місто Рівне, там вступив до Українського інституту інженерів водного транспорту, де зустрівся з Валентиною Василівною, тоді ще Валею, з якою одружилися на третьому курсі.
Втім, перед тим Борис Наумович встиг ще закінчити автотранспортний технікум, відслужити в армії.
Рідною для Трейгерів стала Бершадь. Тут вони починали трудову діяльність, тут живуть і працюють і зараз. Борис трудився спочатку за спеціальністю у ПМК-233 майстром, згодом виконробом. А вже більше двох десятиліть очолює житлово-комунальне господарство. Головним завданням підприємства є забезпечення життєдіяльності міста. Це і опалення, благоустрій, санітарна очистка, освітлення і чимало іншого, без чого не можна уявити собі життєвий ритм міста. Є ще ж і транспортна дільниця, і столярний цех. На підприємстві трудиться трохи більше ста працівників. На період опалювального сезону додатково залучається ще до 25 кочегарів. Адже потрібно забезпечити теплом 31 багатоповерховий будинок, приміщення соціальної сфери. Звісно ж, подбати про завезення вугілля, а це не так просто.
Втім, сьогодні можемо трохи відійти від справ виробничих, тим більше, що і привід вагомий – ювілей.
Тож запитую Бориса Наумовича про речі приємні, насамперед про родину. Бачу, як потепліли його очі, коли розповідає про дітей і внуків.
Син Олег після закінчення Вінницького аграрного університету працює начальником дільниці на будівництві тепломереж у Києві, дочка Ілона закінчила інженернобудівельний інститут, працює в районному земельному відділі, нині в декретній відпустці. Особливо тепло дідусь говорить про внуків, яких у Трейгерів троє. Найстарша Діана – відмінниця, ходить у четвертий клас, Славіна – першокласниця, а найменшому Денискові місяць тому виповнився рік.
Якби мені довелося писати характеристику на Бориса Наумовича, то відзначив би найперше його комунікабельність, сумлінність, вмін - ня працювати з людьми, а ще велику терплячість, бо ж доводиться щоденно мати справу з різними людьми, і завжди знаходяться такі, які, м’яко кажучи, налаштовані не зовсім дружелюбно. Ще скажу і про його начитаність, ерудицію, з ним цікаво спілкуватися на різні теми, на все він має свою думку. До речі, нам імпонує, що серед його улюблених видань на першому місці – районна газета «Бершадський край». Час від часу і сам виступає на сторінках видання.
З нагоди ювілею шлемо Борисові Наумовичу найкращі вітання і зичимо йому всіх гараздів і щедрот ще на багато літ!
Федір ШЕВЧУК, м. Бершадь.
вранці -2…-4° 
