Слова щирої поваги і любові хочемо мовити сьогодні про невтомну трудівницю, доярку в минулому із 35-річним стажем Галину Григорівну Рекечинську. Днями вона відзначатиме свій 75-річний ювілей.
Народилася Галина Григорівна 19 січня 1938 року в с. Михайлівці. Та рідною стала для неї сусідня Кидрасівка.
Тут промайнули щасливі роки, тут зазнала гіркої вдовиної долі, тут пестила своїх чотирьох дітей… Було нелегко, адже на фермі в той час переважала ручна праця, іноді втома породжувала смуток і безнадію, але не надовго, бо в серці жила пристрасть до пісні, трепетні крила якої допомагали в житті. Співала скрізь: вдома, на фермі, в сільському будинку культури… Невисока, моторна, в яскравій українській хустці, вона зачаровувала своїм голосом з першої хвилини. І ніби розступалися стіни зали, лишалась одна пісня, що високим ніжним голосом передавала почуття любові до рідного краю, до родини, до білого світу, що здавався милим і гарним, як сонячні мальви на причілку її хати, як пахучий любисток, який кущився під вікнами.
Ось уже майже дев’ять років Галина Григорівна – солістка тріо Кидрасівського будинку культури, що зайняло почесне перше місце на огляді самодіяльності в районі.
Про таких, як ця жінка, кажуть: багаті душею, бо їхні серця ввібрали з народної пісні все найкраще. І ніби очі Галини Григорівни народною піснею стали… Пісня у серці народжує найцінніші почуття, найтонші поривання душі до прекрасного, як естафету, передає від покоління до покоління невмирущу душу народу, таку щедру, велику та сонячну.
Таке ніжне серце, творчу уяву, любов до пісні і до людей має наша шановна ювілярка. Зичимо їй ще багато сонячних світанків, міцного здоров’я, незрівнянних пісень, що чарівними дотиками хвилюватимуть душу і серце.
З роси і води Вам, чудова людино!
Лідія БАСАЛИГА, директор Кидрасівського сільського будинку культури
вранці -2…-4° 
