У серпні 1971 року переступили поріг цього лікувального закладу після закінчення Вінницького медінституту. Тоді лікарня обслуговувала 12 тисяч жителів навколишніх сіл, кожен день поліклініку відвідувало більше 200 пацієнтів.
В 1988 році Б.В. Соцький був делегатом Першого Всесоюзного з’їзду лікарів, який проходив у Москві. Там йому пощастило особисто поспілкуватися з Михайлом Горбачовим.
В Джулинській дільничній лікарні завжди працював професійно підготовлений, дружний колектив. Коли його очолила молода, енергійна Лідія Михайлівна Соцька, то було багато зроблено для поліпшення матеріально-технічної бази. Побудовано ще один корпус, впорядковано садибу.
Під час акредитації в 1998 році лікарні було присвоєно вищу категорію. Тоді діяв стаціонар на 100 ліжок, терапевтичне відділення на 55, дитяче – на 20, гінекологічне – на 15 ліжок. Цілодобово чергували лікарі, на виклики виїздив санітарний автомобіль. В 1997 році під час переатестації лікарю Б.В. Соцькому присвоєно вищу категорію. Атестаційна комісія одноголосно прийняла таке рішення і подарувала, як кращому лікарю, монографію Ю.М. Мостового «Избранные лекции по терапии» зі своїми автографами. Така висока оцінка праці окрилила Бориса Васильовича.
Він докладав усіх зусиль, аби поліпшити профілактичну роботу серед населення, і на сьогодні підвищує постійно свій фаховий рівень, своєчасно надає допомогу хворим. Як кращого лікаря, Б.В. Соцького направляли на 14 днів у 30-кілометрову зону Чорнобиля після аварії на ЧАЕС. І він, ризикуючи й власним здоров’ям, за день обстежував до 200 постраждалих, намагався допомогти людям, встановити вірний діагноз.
Терапевт високого класу, знаючий фахівець, людина високоінтелігентна і відповідальна – такі відгуки завжди почуєш від людей з навколишніх сіл. Хворі люди прагнуть потрапити на прийом саме до Бориса Васильовича, адже він лікує не тільки тіло, а й душу. Настільки вміло, зі знанням справи обстежує пацієнтів, вселяє віру і надію на видужання. І люди вірять. В цьому і моя сім’я переконалася, коли захворів мій чоловік. Це була ніч, але довелося потурбувати лікаря, передзвонивши йому додому.
Борис Васильович зразу безвідмовно прибув до хворого і робив все від нього залежне, аби поліпшився стан. Тільки коли переконався, що чоловікові уже нічого не загрожує, тоді залишив його. І таких прикладів можна навести багато. Коли прийом хворих уже завершується, люди із своїми проблемами йдуть прямо до нього додому.
Він ніколи не відмовить в допомозі. Багатий досвід, знання дають Борису Васильовичу можливість ділитися з молодшими кадрами, підтримувати їх.
З 2001 року головним лікарем Джулинської дільничної лікарні стала Галина Федорівна Зайва, досвідчена, відповідальна, вмілий організатор, вона впевнено налаштовує колектив на виконання поставлених завдань. Лікарня і тепер має вищу акредитаційну категорію.
Допомагають джулинським медикам генеральний директор ТОВ «Агрофірма «Джулинка» М.Ф. Хливнюк, сільський голова П.В. Швець. Адже всі вони розуміють, що дільнична лікарня так необхідна людям. Нині її послугами користується населення Джулинки, Берізок-Бершадських, Ставків, а це 5300 жителів. У терапевтичному відділенні 25 ліжок, функціонують харчоблок, пральня. Приміщення відремонтовані, закуплена і деяка нова медична апаратура. Борис Васильович Соцький став лікарем сімейної медицини, та він ним і був, бо від малого до старого – всі звертались і звертаються по допомогу до подружжя Соцьких.
На мою думку, їх знання, досвід варті вивчення і поширення. Вони вкладають всю свою душу, аби поліпшити, врятувати здоров’я і життя нашим людям.
14 вересня у Бориса Васильовича знаменний день – він відзначає своє 65-річчя. Всі пацієнти Ваші, шановний лікарю, і не тільки вони, бажають Вам міцного здоров’я і багато сонячних днів, сповнених Вашою благородною справою. Доземний уклін Вам за чуйність, небайдужість, за вірність клятві Гіппократа.
Олександра КОВАЛЬ, громадський кореспондент с. Берізки-Бершадські.
вранці -2…-4° 
