Анатолій Петрович родом із далекого та суворого Красноярського краю. Там зростав, вчився, працював, зустрів свою долю – дружину Анастасію Григорівну, яка переманила сибіряка на мальовничу Бершадщину. Разом із нею працювали ще в навчальновиробничому комбінаті. У колективі мали заслужену шану.
Виростили і гарно виховали трьох синів, радують дідуся з бабусею онучата.
Сотням юнаків району дав путівку в професійне життя мудрий викладач. У своїй роботі Анатолій Петрович керується принципами порядності, підтримки та гуманності в поєднанні зі справедливістю і вимогливістю. Вміє віднаходити в учнях приховані професійні таланти. Може підібрати отой золотий ключик, щоб відімкнути таємниці душі своєю енергетикою, та розбудити яскраві промені юного обдарування, якщо навіть до цього в нього мало хто вірив.
Із теплом і вдячністю згадують Анатолія Петровича колишні випускники за уважність до долі кожного, за життєві істини, подаровані наставником. Багато хто, крім водіння трактора та занять на навчальному полі, пригадають як найвищу нагороду, коли Петрович починав заняття словами: «А сьогодні поїдемо в Карпати…».
Пробігають роки, і вже колишні учні приводять своїх синів на навчання. А для наставника немає нічого дорожчого, ніж бачити своїх колишніх учнів гарними людьми, чуйними батьками і хорошими фахівцями. Хочеться, щоб були рясними врожаї з нашого засіву, щоб зростала надійна зміна, щоб були освіченими і дбайливими хліборобські кадри.
Чарівним срібним пензлем прикрасила зима скроні нашого ювіляра, роки намалювали борозни прожитого життя. Знову прийшла весна з сонячними ранками, весняними грозами, з дзвінкоголосим співом птахів. Напередодні славного 60-річного ювілею прийміть, шановний Анатолію Петровичу, щирі вітання і побажання міцного здоров’я, людського щастя, молодості душі і серця. Хай доля благословить дов гими квітучими роками, безмежно радує сімейним ладом, достатком, вірою і впевненістю у майбутнє!
Від імені колективу працівників Бершадського професійного ліцею Інна ЧЕРНІЄНКО, голова профкому.
вранці -2…-4° 
