Дитинство Василя Бондаренка, який народився в селянській сім’ї, пройшло в мальовничому, багатому на гарні краєвиди селі Шумилові, що на кілька кілометрів розтягнулося на високих скалах правого берега Південного Бугу. В десять років хлопець залишився без батька. Матері потрібно було піднімати двох малолітніх дітей, тож хлопець всіляко допомагав їй по господарству, в полі.
Пригадує, як ще змалку любив працювати біля землі, в сільському господарстві. Тож вибір ним професії був не випадковий.
Після восьмирічки Василь Степанович закінчив Верхівський сільськогосподарський технікум і навіть встиг до служби в армії півтора місяця пропрацювати агрономом на Тиврівщині. Згодом юнака, який тільки-но звільнився з лав Збройних Сил, направили в Серебрію. Два роки працював В.С. Бондаренко тут агрономом колгоспу, але й досі добрим словом згадує колишнього голову господарства, нині вже покійного, П.М.Каравана. Павло Маркович охоче ділився з молодим спеціалістом своїми знаннями і досвідом, тонкощами хліборобської справи.
У трудовій біографії В.С.Бондаренка є період, коли він працював агрономом-насіннєводом в Гайворонському районному управлінні сільського господарства. Василю Степановичу випала нагода показати себе в ділі й перед односельчанами – два роки працював агрономом виробничої дільниці в Шумилові колгоспу «12-річчя Жовтня», який очолював відомий керівник, орденоносець Б.Д.Булка. Червоніти В.С. Бондаренку перед земляками не доводилося, адже трудився сумлінно, тож незабаром його перевели в район. Спочатку працював агрономом станції захисту рослин, а потім двадцять сім років – в управлінні сільського господарства, з них три з лишнім роки – очолював це управління. Без відриву від виробництва у свій час закінчив Уманський сільськогосподарський інститут, за фахом – вчений агроном.
– Мені завжди щастило на добрих людей, талановитих керівників-наставників, – стверджує В.С. Бондаренко.
– Серед них П.М. Караван, Б.Д. Булка, Г.М. Заболотний та багато інших. Я їм дуже вдячний за допомогу у становленні, гарну школу. Мабуть, завдяки і їм я залишився вірний хліборобській долі, не звернув з цієї стежини.
Василь Степанович переконаний: наш район перспективний, він розвинений, потенціал в нього великий, адже є відповідна база й можливості. Бершадщина з кожним роком нарощуватиме міць.
Восени минулого року В.С.Бондаренка обрано депутатом районної ради в багатомандатному окрузі за виборчим списком Партії регіонів. А потім депутати обрали його заступником голови райради. Відтоді промайнуло вже майже три місяці. Поцікавився, яке враження від роботи на цій посаді?
– До будь-якої роботи потрібно ставитися з душею, виконувати її добросовісно, тоді будуть і результат, і задоволення, – вважає Василь Степанович. – Наш район сільськогосподарський, тож люди звертаються більше із земельних, соціальних питань. Мені близькі турботи людей. Прагну кожному чимось допомогти, порадити.
Окрім всього, В.С. Бондаренко – гарний сім’янин. Разом з дружиною Лідією Іванівною, яка після закінчення Львівського технікуму торгівлі тривалий час працювала в системі споживчої кооперації, вони виховали двох доньок (обидві закінчили аграрні університети), мають п’ятирічну внучку.
Сьогодні ж Василю Степановичу виповнюється 55 років. Зичимо ювіляру міцного здоров’я, щастя, добра і достатку, успіхів у роботі на благо громади та шани від людей.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.
вранці -2…-4° 
