Із Шевченкового роду

Практичні навики і вміння опановував на посаді майстра, сповна відчув усю специфіку роботи на спорудженні водних об’єктів, які потребують неабиякої майстерності і кваліфікації. А робота з людьми багатьох спеціальностей, постійне вирішення проблем у різних ситуаціях сприяли оволодінню ним непростої управлінської науки. Якщо пригадати, що собою представляла друга половина 90-х, коли почалася розвалюватися планова система господарювання, і тисячі колективів були кинуті на виживання в море ринкової стихії, то можна уявити ту складну ситуацію в специфічній організації ПМК, яке за Союзу підпорядковувалося безпосередньо Москві. Тож коли руйнація особливо вдарила по колективу, а відсутність замовлень і безгрошів’я призвели до невиплат зарплати і потребували нових підходів у керівництві, нових методів господарювання, працівники обрали своїм керівником енергійного В. П. Шевченка.
Історія не раз підтверджувала, що в переломні моменти на передній план нерідко висуваються молоді люди. І хоч вони не збагачені премудростями політичної інтриги та великим життєвим досвідом, зате рішучі та енергійні, ділові та компетентні, і в змозі повести за собою. Так сталося і в 1997 році, коли Віктор Петрович очолив ПМК- 233. Саме завдяки йому організацію було збережено. І хоч довелося багато їздити в пошуках замовників і по інших районах, бути, як кажуть, постійно «на колесах», він зумів ще деякий час забезпечувати колектив роботою і заробітком.
– То були часи, коли ніхто не знав, що принесе день нас - тупний, – розповідає В.П. Шевченко. – Замовлень на будівництво не було і доводилося братися за будь-яку роботу, перекваліфіковуватися людям. Чимало з них звільнялися в пошуках кращих місць. Залишалися найвитриваліші, найвідданіші справі і колективу. І в таких умовах довелося працювати майже усі вісім років мого керівництва.
Саме в цей час він набув найбільшого життєвого досвіду. І хоч вільного часу було небагато, він все ж знаходив його і для занять спортом, яких ніколи не полишав, і для відвідин школи, в якій навчався його син і де очолював батьківський комітет. А ще ніколи не обминав отчого порога в рідному селі, де завжди на нього чекала мама. Тоді «закачував рукави» і вправлявся по господарству.
Робить це він і понині, хоч часи змінилися. П’ять років тому очолив Віктор Петрович приватне підприємство «Тандем», яке одне з небагатьох добре зарекомендувало себе виконанням різних робіт та високою їх якістю.
– Сьогодні ми маємо ліцензії на виконання проектувальних робіт як в будівництві, так і по спорудженню внутрішніх інженерних систем та мереж, – розповідає В. П. Шевченко.
– Маємо ліцензії і на водоелектро- і газопостачання, облаштування покрівель, транспортні послуги, технічний огляд і оцінку стану будівельних конструкцій та споруд, по які часто звертаються нині з сільських рад. Серед головних – будівництво гідроспоруд, для чого є на підприємстві відповідна техніка і кадри. А ще виробляємо з бетону паркани, тротуарну плитку, кришки, каналізаційні та колодязні кільця, які можемо й самі монтувати.
Працівники ПП «Тандем» виконали чимало робіт в Бершаді та селах району. Так, в райцентрі торік займалися благоустроєм, спорудженням Дошки пошани і облаштуванням тут сквера, у Бирлівці – ремонтом будинку культури, ліквідацією стихійних сміттєзвалищ та іншим.
Під час проведення тендерів на будівництво гідротехнічних споруд в області цьому підприємству найбільше віддають перевагу, що свідчить про високий авторитет фірми.
Такі роботи торік завершили в Ободівці, а під кінець року виграли тендери по будівництву таких споруд у Шаргородському та МурованоКуриловецькому районах, до виконання яких приступлять відразу ж як надійдуть для цього кошти після прийняття державного бюджету. І такий перелік можна продовжувати.
Єдине, що хвилює керівника – це надходження коштів. Як правило відбувається це під кінець року і тоді доводиться їх швидко освоювати, проводячи земляні роботи, особливо по спорудженні водогону та чогось подібного, вже в холодну пору року.
Серед 25 працюючих на «фірмі» керівник назвав чимало справжніх майстрів своєї справи, серед яких і головний інженер М. П. Палятичко, інженер-кошторисник Н.П. Варгоцька, автокранівник В.М. Козло, водій М.І. Пастух, екскаваторник І.І. Чернега та інші.
Того дня під час нашої зустрічі ми обговорили чимало питань, які дозволяють сформувати гарну думку про В. П.
Шевченка. Він постійно тримає руку на пульсі часу, тонко розуміє вимоги дня не лише сьогоднішнього, а й завтрашнього. А ще ладяться справи, бо чуйно вловлює настрій колективу, вносить нову культуру в людські взаємини, вміє так спрогнозувати вирішення проблем, що врешті всі у виграші.
На території підприємства охайно, наскільки це можливо при його специфіці, а по-сучасному оформлений офіс вражає своєю продуманістю й прекрасними умовами для роботи персоналу.
В.П. Шевченка можна бачити на різних зібраннях – громадських, політичних, спортивних. Він цікавиться різноманітним життям міста, району, області, надає по можливості спонсорську допомогу, як от при відновленні монастиря у Флорино, чи Бершадській ЗОШ №3. Директор цієї школи, відомий педагог і керівник В.В. Оніщенко так висловився про Віктора Петровича: – Це справді сучасний керівник, який робить свій бізнес, не забуваючи про допомогу іншим. Наша школа це відчуває постійно, за що ми щиро вдячні В. П. Шевченку.
До речі, він чудовий спорт - смен і постійно займається спортом у нашій школі, показуючи гарний приклад учням.
Побільше б нам таких керівників.
У Віктора Петровича чимало планів на майбутнє – і виробничих, і життєвих. Та найбільше, за його словами, він гордиться своїми обома синами, які продовжать славний Шевченків рід.
Завтра В. П. Шевченко відзначатиме гарну подію – 45 років свого життя, наповненого непростими буднями, але й багатьма значимими моментами.
Хай же і надалі воно буде плідним на добрі діла!
Сава ПАВЛЮК, Руслан БАЙДАЛЮК.