Бершадський район є особливим, і не тому, що мій рідний, а тому, що має вагому питому вагу в області

– Хочу сказати, що я щодня встаю і лягаю з подякою Богу, що народився, зростав саме на бершадській землі. Адже це унікальний край з унікальними людьми. Тут я сформувався як особистість, як керівник, і вдячний бершадським людям за те, що дали мені дорогу в життя. Скажу відверто – у Вінниці я ніколи не утвердився б, якби не мав знань і досвіду, які дали мені люди на бершадській землі. Кажуть, що батьки дають розум, а люди – мудрість. Тож саме це в поєднанні дало мені можливість утвердитися як спеціалісту-аграрнику високого ґатунку, як заступнику губернатора і як голові обласної ради. Про це я ні на секунду не забуваю, як і стежки-дороги, які стоптав не лише в Кидрасівці, Лісничому чи Бершаді, але й по всьому Бершадському району.
– Знаю про те, що Ви з дружиною Наталією Михайлівною часто відвідуєте для допомоги дитячі школи-інтернати, багатодітні родини, регулярно відвідуєте могили батьків у рідній Кидрасівці, постійно буваєте на Бершадщині і допомагаєте нашим людям в лікуванні та при інших бідах. До речі, з подяками Вам за це вони неодноразово зверталися до нашої газети. Наскільки Ви відчуваєте таку потребу допомагати бершадцям?
– До мене справді приїздить багато земляків за допомогою – хтось добивається правди в правоохоронних органах, хтось у лікуванні близьких, і я ніколи не відмовляю, якщо у мене є хоч найменша можливість.
Інколи піднімаюся вранці, бо я за звичкою дуже рано приходжу на роботу, а біля будинку вже стоїть декілька машин з Бершаді. І хоч який буваю стомлений і в самого проблем теж вистачає, обов’язково виходжу до них. Моя Наталя Михайлівна завжди каже: – Йди Гріша до людей, слухай їх і допомагай, бо ми з тобою виросли у великих селянських сім’ях, то може Бог тобі і дав таку високу посаду, щоб ти допомагав людям. Я їй дуже за це вдячний. Це наше життєве сімейне кредо.
Я часто буваю на Бершадщині і якщо є найменша можливість відзначити гарну роботу земляків, допомогти в багатьох питаннях – я завжди це роблю.
– А яким чином бершадські люди знають, що Ви маєте бути в районі і вже чекають на Вас зі своїми проблемами?
– Скажу відверто, мої служби так налаштовані, я їх до цього привчив, що вони знають де я і куди їду. Тож один дзвінок – і все стає відомо. До речі, я щодня багато разів сам спілкуюся по телефону з бершадцями, в тому числі і зі своїми друзями.
Мої батьки прості люди – мама все життя пропрацювала в ланці, а батько – у будівельній бригаді, тож завжди вчили усіх нас, своїх чотирьох дітей, поважати людей і прислухатися до них. Знаєте, коли я став керівником, то більше боявся, що скаже мені батько в очі за мою діяльність, ніж моє начальство.
А їдучи на могили своїх батьків зі своєю родиною, цим самим вчу своїх дітей поважати батьків і сімейні традиції.
– Але ж Ви допомагаєте не лише конкретним людям чи сім’ям, але й усьому Бершадському району. В чому конкретно це виявляється?
– Я не звик афішувати свою допомогу. І хоч мені доводиться перейматися проблемами усієї області, я завжди використовую можливість, щоб допомагати своєму районові. Сьогодні спробую сказати про це дещо конкретніше, тим більше, що останнім часом дехто також прилаштовується до цього.
Насамперед зазначу, що Бершадський район є особливим, і не тому, що мій рідний, а тому, що має вагому питому вагу в області. Тож, як колишній бершадець і як один з керівників області, завжди робив і роблю все можливе, щоб Бершадський район вчасно отримував відповідні державні субвенції, особливо в плані соціально-економічного розвитку тут територіальних громад. Крім того, з обласного бюджету в різні роки, коли я став головою обласної ради, Бершадщина отримувала досить пристойні суми коштів. Я ще додатково залучав для цього і спонсорів, в тому числі й з числа друзів, і особисті кошти для підтримки інфраструктури як у своєму селі, так і всього району.
Так у Кидрасівці зробили євроремонт і укомплектували всім необхідним дитсадок, дуже багато зробили для школи – від обладнання їдальні до комп’ютерів, для церковної громади та інше.
Знаю, що бершадців давно турбує питання газифікації району. Так, у 2006 р. для цього я сприяв виділенню 700 тис. грн. через субвенцію з держ - бюджету, в 2007 р. – вже 2 млн. 127 тис. і 473 тис. грн. на водогони. Це цифри, з якими мало який з районів може зрівнятися. В 2008 р. сприяв виділенню 865 тис. грн. на будівництво пологового відділення в ЦРЛ і понад 130 тис. грн. на вирішення питань екології. В 2009 р. ці цифри такі: 778 тис. грн. – на електроопалення Бершадської ЗОШ №1, 314 тис. грн.
– на водогони, 174 тис. грн. – на екологію і зараз – 350 тис. грн. на газифікацію Крушинівки і Шумилова, 100 тис. грн. – на газифікацію Ставок. До речі, 100 тис. грн. для Ставок було виділено й торік, ще раніше – 340 тис.
на газифікацію Маньківки.
Всього ж за 5 років, коли я вже можу впливати суттєво на фінанси, Бершадському району було виділено майже 6 млн. грн. Це тільки з обласного бюджету і державної субвенції, яка розподіляється через обласний бюджет.
У мене є навіть розподіл конкретних сум на Бершадський район в розрізі останніх років. Серед найбільших відзначу сприяння у виділенні біля 500 тис. грн. територіальним громадам – переможцям різноманітних обласних конкурсів, на розвиток міської та сільських територій.
Серед них – по створенню пунктів для заготівлі молока від населення (Голдашівка, Бирлівка, Лісниче, Джулинка), на благоустрій території (Бершадь – чотири роки підряд, Красносілка, Баланівка, Флорино). Завдяки цьому тільки Флоринській сільській раді було виділено 155 тис. грн. для виготовлення проектної документації на полігон твердих побутових відходів. Понад 300 тис. грн. було виділено для капітального ремонту Лісниченської СШ, на газоопалювальні пункти в Чернятці – 70 тис., дитсадку в Красносілці – 45 тис., на капітальний ремонт будинку культури в Бирлівці – 70 тис. і приміщення Війтівської лікарняної амбулаторії – 20 тис.
грн.
Тільки через «фонд Бабошина» на газифікацію і на індивідуальне житлове будівництво було виділено майже 1,2 млн. грн., найбільше з яких використано в Ставках.
Знаючи про те, що для бершадців однією з найважливіших проблем залишається газифікація, я це питання, поряд з іншими, підняв під час нашої зустрічі – мене, губернатора області і мера Вінниці, з прем’єр-міністром України Ю.В. Тимошенко. Юлія Володимирівна пообіцяла нам виділити на область для газифікації населених пунктів на 2010 рік через «Нафтогаз» України 70 млн. грн.
Я даю слово, що при їх надходженні доб’юсь максимальної суми для Бершадського району, щоб накінець довести магістральний газопровід до Бершаді. Це для мене питання №1.
Адже від цього залежатиме не лише поліпшення побуту людей, але й розвиток промисловості.
– Якою Вам бачиться інноваційна політика в Бершадському районі?
– Нині в області діє дуже серйозна інноваційна програма розвитку, за якою будуються за новітніми технологіями 5 нових комбінатів хлібопродуктів, цементний і склозаводи, молочний та заводи по виробництву палєт для спалювання в котельнях. А в Бершаді нічого не будується, бо інвестор сюди прийде тільки тоді, коли тут будуть транзитні шляхи і газовий потенціал.
Нині для обласної влади серед головних завдань – посприяти приходу ефективного власника на Красносільський цукрозавод.
Бо цукровий буряк – це жом, а значить розвиток тваринництва, це патока, а значить – розвиток спиртової промисловості і т.д.
Я переконаний, що сьогодні по-іншому треба ставити завдання до інвесторів, які прийшли в села Бершадського району – треба їм обов’язково розвивати галузь тваринництва. Ми, до речі, прийняли рішення, що кожен сільгоспкерівник, який працює на землі і не розвиває тваринництво, не може претендувати на будь-яку державну нагороду. І ми будемо переконувати таких інвесторів у цьому, а якщо вони не дослухаються – то позбуватимемося їх. Бо без тваринництва у села немає перспективи.
Але треба розуміти, що тваринництво – це не ті свинарники чи корівники, які були раніше. Я хочу, щоб М.Г. Бурлака сформував і повіз бершадську делегацію в літинський район, де побудована нова, назву її фабрика по виробництву молока.
Таку ферму я бачив тільки в США, а тепер вже є і в Літинському районі.
А чому не в Бершадському? Що в Бершаді менше досвіду, працьовитих людей чи кадрів різних спеціальностей? Мабуть навпаки. А це вже завдання для районної влади.
Я вважаю, що на Бершадщині треба формувати принципово нове підприємство-комбінат хлібопродуктів із сучасними сушилками, приміщенням для зберігання зерна і насіння. Бо той, що є в районі, він вже морально і фізично застарів. Багато районів вже пішли по цьому шляху – надсучасні КХП будуються в Калинівському, починають їх будувати в Оратівському, Барському, Жмеринському районах. За європейськими технологіями вони збудовані в Могилів-Подільському та Гайсині.
І Бершадський район не може стояти осторонь цього. Я вважаю, що наш район має чудове географічне становище, непоганий транзитний коефіцієнт, має нормальні грунтовокліматичні умови і чудові кадри. Тож є можливість зробити крок уперед, якщо буде системна робота районної влади по перспективному розвитку Бершадщини. Бо нині ми не знаємо, що будуватиметься в районі через 2, 5, 10 років. Повинна бути стратегія роботи влади на перспективу. Так, як це ми робимо в області, створивши для цього і Стратегічну раду розвитку Вінниччини. Ми єдині в країні, які системно працюємо на перспективу, в нас в області стабільно працюють усі гілки влади. І це має бути прикладом для всіх районів, у тому числі й бершадців.
Сьогодні треба розвивати тваринництво, промисловість, сферу послуг, створювати нові робочі місця, і в цьому Бершадь ще відстає від лідерів. Але Бершадський район дуже потужний і швидко може наздогнати втрачене. Головне, щоб ці речі ініціювала районна влада, в першу чергу виконавча, а самоврядна повинна її в цьому підтримувати, затверджуючи перспективні програми розвитку на своїх сесіях, приймати базові документи для розвитку територій, контролювати хід їх виконання, щоб довести до логічного завершення.
– Вас вважають найкращим аграрним менеджером країни. Ви професор, академік. То все ж за рахунок чого Вам вдається так багато позитивно вирішувати проблем?
– Найголовнішим стимулом для мене в роботі є зв’язок з людьми, постійне спілкування з ними. Ось чому я так часто буваю в районах і у віддалених селах.
Повірте, для мене найтяжчою і найцікавішою була робота в Лісничому, коли я в 23 роки став там головним агрономом в колгоспі з 5 тисячами гектарів землі, де утримувалося майже 1200 корів, тисячі ВРХ, свиней, овець, гусей, курей, працювали цегельний і соковий заводи. І дуже вдячний всім людям, з якими працював усі роки на Бершадщині, за науку, за школу. І якщо хтось з них каже, що я нормальна людина і дякує за допомогу, то це – найвища для мене оцінка.
Держава нагородила мене також багатьма нагородами, церква теж, але найцінніша для мене – це подяка людей і їхня пам’ять.
Люди є різні і вони мають такими бути. Тому кожен керівник, якому Бог дав право керувати, мусить знати, що він став таким не тому, що є найкращим, а тому, що така доля, так тобі зірками на небі позначено.
– Щоб Ви побажали бершадцям в Новому 2010 році?
– Цей рік буде непростим – і вибори Президента, і місцевих органів влади, тому я хочу побажати своїм землякам, своїм рідним людям Бершадського району, щоб усі благополучно прожили цей рік і дочекалися 2011-го.
Хочу побажати миру і затишку в домівках, щоб мали хліб і до хліба, щоб усі були щасливими і здоровими, щоб раділи дітям і онукам.
Хай буде завжди благословенною бершадська земля і її люди.
– Дякую за розмову.
Павло БАЙДАЛЮК.
Бершадь-Вінниця-Бершадь.
На знімку: від імені бершадців голова районної ради М.Г. Бурлака подякував голові обласної ради Г.М. Заболотному за постійну підтримку і допомогу рідному краю і побажав йому і родині всіляких гараздів у Новому році.