На службі в громади

Пішов працювати вантажником на найближче підприємство – птахофабрику. Звичайно ж, мріяв про вищу освіту і готувався знову до вступу.
Далі було навчання у тому ж інституті – спочатку на фізкультурному факультеті, а згодом – на історичному. Потім – армія, одруження з однокурсницею Любою.
І нарешті, в життя його увійшов Бершадський район. Так складалося, що доводилося тут спробувати різних робіт – учителем і директором у школах, працював у райкомі партії, медучилищі… Був у житті період, коли займався й підприємницькою діяльністю.
Та мені здається, що найповніше його творчий потенціал розкривається на його нинішній посаді – Флоринського сільського голови.
Пригадую, сім років тому він розповів мені про свій намір очолити найбільшу в районі сільську територіальну громаду. Це був досить сміливий задум людини, яка прагнула щось змінити на краще в житті села, де проживав.
Якихось секретів передвиборної агітації не застосовував – просто ходив по селу і майже хата в хату розмовляв з людьми, розпитував про наболілі проблеми, радився, як зробити життя кращим. При цьому не особливо переймався тим, виберуть його чи ні. Одразу говорив: якщо побачите, що не справляюсь, скажете мені – і я піду геть.
… Зараз жителі села не уявляють собі життя без цього голови. Він же з самого початку почав формувати команду, розуміючи, що самому досягти чогось дуже важко.
Тож зробив ставку на депутатський корпус, залучив до розв’язання проблем громади керівників підприємств, розташованих на території села. При цьому прагнув творчо використати досвід своїх попередників, які очолювали громаду у попередні роки. Було навіть таке, що збирав їх усіх разом, радився, прислухався, аналізував.
Адже для того, щоб іти вперед, потрібно оглядатися й назад. Не можна відкидати всі кращі напрацювання минулих літ.
Сьогодні Василь Іванович Нікітчук – вже сам досвідчений сільський голова, його портрет занесено на Дошку пошани «Гордість Бершадщини», як визнаного першим у номінації «Кращий представник органів місцевого самоврядування». З досвідом роботи Флоринської сільської ради прагнуть ознайомитися не тільки в районі, а й області та країні. Ще б пак! Адже Василя Івановича по праву можна назвати головою-новатором, він прагне утвердити нову модель управлінської діяльності. Для ефективного управління життям територіальної громади нині потрібні аналітики, менеджери, юристи. Тож при сільській раді вперше в Україні почав діяти аналітичний центр, проект створення якого на всеукраїнському конкурсі здобув перемогу і отримав грант у сумі 100 тисяч гривень.
Взагалі, ставши на проектний шлях розвитку громади, тут вже залучили понад 600 тисяч гривень позабюджетних коштів. І далі працюють у цьому напрямку.
При сільській раді створено повноштатний центр сім’ї і молоді, громадську організацію «Агенція розвитку «Майбутнє в наших руках». З допомогою проекту ПРООН, райдержадміністрації та райради, коштів місцевого бюджету придбано шкільний автобус.
…Час від часу мені доводиться спостерігати за Василем Івановичем під час його спілкування з людьми. Я бачив, як він разом з депутатами проводить зібрання жителів вулиць, як спілкується з учителями школи та учнями, вихователями та вихованцями дитсадка, як переймається проблемами медицини (саме при ньому медпункт було реорганізовано у амбулаторію сімейної медицини, з’явилася машина швидкої допомоги). Не обминає він своєю увагою жодного підприємства, установи чи організації (а їх на території села двадцять). Знаходить час і для того, щоб поцікавитися, як ідуть справи на відновленні старовинного монастиря, знищеного більшовицькою владою. І при потребі залучити до цього благодійників.
Одним із них є облагроліс, зусиллями працівників якого тут уже з’явилися чудові дерев’яні споруди.
Величезною проблемою, і даруйте за тавтологію, головним болем для голови, депутатів і для всієї громади є сміттєзвалище площею майже 16 гектарів, куди звозяться відходи з усього міста.
А ще ж є тут два гектари полів очисних споруд, три кілометри міських каналізаційних мереж, майже 20 гектарів полів фільтрації двох заводів.
І Василя Івановича турбує, що це стало екологічною загрозою для села.
Тож постійно і активно переймається цими проблемами.
У сфері уваги голови – все життя громади з його складнощами і труднощами.
Будівництво і ремонт доріг (а вулиць у селі – сорок), діяльність створеного чотири роки тому комунального господарства, підприємств і підприємців, не обминає голова і проблем вузькоколійної залізниці, що проходить через село.
І при всьому цьому на перше місце він ставить роботу з людьми. Намагається глибоко вникнути у ті проблеми, з якими до нього йдуть жителі села. Він уміє не тільки слухати, а й чути кожного, хто переступає поріг його кабінету. І робить усе, щоб допомогти людині.
Незамінними помічниками в роботі голови є власний автомобіль і мобільний телефон.
Дружина, Любов Петрівна, яка працює вчителькою, розуміє постійну зайнятість чоловіка. Якось непомітно і сини стали дорослими. Андрій уже одружений, працює у банківській системі, невістка Олена – в інституті підприємництва.
Дмитро – менеджер в одній з бізнесових структур.
А сам Василь Іванович не зчувся, що прийшов до нього той вік, який називають порізному – і золотим, і філософським, і найкращим у житті. Адже це справді період найбільшої активності, коли чималий досвід органічно поєднується з плодотворною працею, що приносить чудові результати. Саме сьогодні, 25 вересня, нашому невтомному землякові виповнюється п’ятдесят. Знаю, що він особисто не звертає особливої уваги на цей факт, для нього на першому місці – інтереси громади. Сільський голова залишається головою навіть сьогодні. Тож побажаємо йому всіляких гараздів ще на довгі літа, а територіальній громаді – розвитку і процвітання.
Федір ШЕВЧУК.
с. Флорино.