Забути не можна рідні поля,
Забути не можна неньки слова:
– Сину коханий, єдина дитино,
Будь вірний своїй Батьківщині!
В дорогу соколика споряджала матуся
Словами і поглядом рідних очей.
Сорочка, шкарпетки, олівчик і зошит –
В рюкзак за плечима любимого сина.
А він був, як кремінь, незламний, величний,
Красивий і сивий, двадцятилітній,
Поліг у бою за свою він країну,
Геройськи за всіх нас загинув.
Василько, Миколка, Сашко та Сергійко…
Не маємо права на забуття.
У камені, в бронзі, в рядках поетичних
Ви з нами назавжди – на ціле життя…
Віра ХАНДОГА, учитель-методист вищої категорії.
м. Бершадь.
вранці -2…-4° 
