. Щоразу при чергових виборах я піднімав питання про своє звільнення, однак цього мені зробити не дозволяли. Було два варіанти: або я працюю головою сільської ради, або міняю місце проживання не тільки в селі, а й в районі. Ось така була тоді ситуація.
Як же працював тоді голова сільської ради? Які були обов’язки? Насамперед, в сільській раді на той час було 35 депутатів, значна кількість комісій. Крім цього, добровільно-народна дружина, товариський суд, сільські та вуличні комітети, цивільна оборона, і на все це потрібно було оформляти відповідну документацію. А ще й план мобілізації по лінії військового комісаріату і щорічна мобілізація військовослужбовців запасу на перепідготовку у січні на різдвяні свята.
Голову сільської ради обирали за погодженням директора і секретаря парторганізації господарства, тож доводилося виконувати і додаткові обов’язки, зокрема, відповідати за роботу однієї з ферм, підшукувати доярок і кормовозів, забезпечувати збереження соціалістичної власності, організовувати цілодобові чергування протягом року тощо.
А вже на рівні району сільською радою керували ра - йонні служби. Був план оргнабору, план лікування хронічно хворих на алкоголізм, план заготівлі сільськогосподарської продукції від населення і таке інше. Так, тільки картоплі по сільській раді потрібно було заготовити не менше 110 тонн, а ще й молока… Хід виконання заготівлі постійно був на контролі райвиконкому та райкому партії.
Був і план передплати на газети та журнали, який обов’язково виконувався. А ще потрібно було справедливо розподілити той мізер будівельних матеріалів (шифер, цемент, силікатну цеглу та лісоматеріали), які постачалися через райплан. Доводилося, як відомо, боротися і з пияцтвом. За час своєї роботи довелося (чого найбільше боявся) хоронити двох солдат, яких проводжав в армію, а звідти їх привезли в цинкових гробах. Все це я пережив як своє горе, горе батьків та односельчан.
Багато того, що ми робили, сьогодні видається безглуздим, але так було. Було і різне відношення керівників району до голів сільських рад Шляхової, Джулинки, Війтівки чи, скажімо, Михайлівки або Голдашівки, яким колись хтось дав назву «арабські країни».
Ті часи відійшли в минуле, прийнято нові закони, при - йшли нова влада, нові покоління керівників, як на рівні району, так і на місцях. Немає колективних та державних підприємств, тож і сільські громади працюють в нових умовах, а відповідно і їх керівники.
Чому ж все-таки стало багато бажаючих очолити сільські та міські громади і на минулих, і особливо на цьогорічних виборах? На мою особисту думку, тому що і сільський голова, і в цілому працівники сільради мають гарантовану роботу на чотири роки, непогану зарплату і жодних зобов’язань перед виборцями і тим більше перед районними органами самоуправління. Тож прохання до виборців: будьте уважні при голосуванні, не вірте словоблудам, які після виборів забувають про тих, хто їм дав владу. Варто обирати порядних людей, які принесуть користь громадам і в скрутну годину прийдуть на допомогу.
Микола РУДИК.
с. Михайлівка.
вранці -2…-4° 
