Зустріч через 55 років

«Двічі по дві п’ятірки» – так назвав цю подію організатор зустрічі Григорій Якович Буртяк. Допомогли йому зібрати своїх однокурсників Галина Рекліцька (тепер – Кучевська) та Анатолій Гончар.
Немає слів, щоб передати радість зустрічі. Роки зробили своє, і ми не впізнавали один одного. Зустрічав нас біля готелю «Поділля» Григорій Буртяк. Ми здогадались, що цей сивочолий симпатичний мужчина – наш Гріша. А мене пізнали лише тоді, коли показала свою фотографію тих років. Зберегли свою зовнішність Дуся Киртока та Галя Горішна. А Настасію Чорненьку я впізнала по голосу.
На жаль, відійшли в потойбічний світ багато наших вчителів тих років та й однокурсників.
Ми по черзі розповідали про свій життєвий шлях. Дуже раді були бачити своїх учителів Євгенію Павлівну Ніколову та Ганну Степанівну Дучал.
Ми їм дуже вдячні за все, що вони нам дали в ті далекі роки: знання, справедливість, високу мораль.
Всі 93 випускники 1955 року отримали згодом вищу освіту.
За це вдячні всім учителям, які дали нам глибокі, міцні знання. Тому при вступі до ВНЗ проблем не було.
Ми на декілька годин повернулись в молодість. Це для нас була щаслива мить.
Ми в ті роки не були багатими, війна забрала наших батьків, і ми пізнали сирітську й напівсирітську долю. Але дружба, взаєморозуміння, духовність перемагали всі труднощі. Ми читали, писали вірші й хороші твори, виступали на концертах. В цьому – заслуга наших вчителів і рідних, які нас виховували. Свої знання, совість та мораль ми передавали своїм нащадкам та учням.
Наше Бершадське педучилище – це теж змістовна сторінка історії Бершадщини.
Ми вдячні вчителям Є.П. Ніколовій та Г.С. Дучал за щастя зустрітись, а також організаторам цього незабутнього свята Григорію Буртяку, Галині Рекліцькій (Кучевській), Анатолію Гончару, Олені (Лєночці) – доньці Євгенії Павлівни, а також всім, хто щедро, красиво обслуговував нас в ресторані «Поділля». Хай всім щастить у житті!
Юлія ПЕНЗЮР, ветеран педагогічної праці.