І ТАКІ БУВАЮТЬ ЖАРТИ

Темний (до Несварливого): «Сашко, коли ти припиниш знущатися над дружиною?» Несварливий (зніяковівши): «Та я ні… нічого такого… Василю Федоровичу… за мною немає ніякої провини… я ні в чому не винен… то все абсолютна неправда».
Темний: «Та невже їй подобається весь час бути вагітною і народжувати так багато дітей. До того ж вона працює вчителькою? Треба ж їй колись і працювати».
Несварливий (нарешті втямивши і розсміявшись): «А у нас, Василю Федоровичу, усе за згодою – як тільки малеча самостійно йде на горщик, то ми вже й плануємо знову…».
Темний (теж сміючись): «Ну дивись, Сашко! Бо мені подумалось, що ти такий «варвар».
Сприйми все це за дружній жарт і шануйся й надалі!».
На цьому усі ми дружно розсміялись. Василь Федорович іще раз привітав Олександра Трифоновича з обранням його вкотре вже секретарем парторганізації. Ми подякували за вечерю і поїхали на Бершадь.
А згодом увесь партійнорадянський актив району з великим інтересом в районному будинку культури переглядав кіносюжет під назвою «Одинадцять Несварливих».
Багато глядачів дивились цей документальний кіножурнал перед початком художніх фільмів і за межами району, як позитивний приклад звичайної сільської багатодітної сім’ї.
Юрій ЦІНЧИК.
м. Бершадь.