Але стоп! Ось
Велика Киріївка – 8 км від
Бершаді. Центр села. Напевно тут живуть завзяті «мисливці», бо їхні «візитки» свідчать про їх справу і очно, і на «смак», і на «нюх». І в результаті атмосфера тут зі всіма своїми складовими та мисливськими начинками особлива. Тут, в центрі села, знаходяться церква, поруч, з одного боку, школа, з іншого, навпроти, дитячий садочок. Тут же бар «Калина». Напевно тут відкривали мисливський сезон і після «підігрівання» влаштували тир під голубим небом. Стріляли ж по живих мішенях – по собаках, вправлялись мабуть в попаданні в ціль? Так чи ні, але під тином будинку-інваліда, прямо навпроти «Калини», лежав один собачий труп, через 10 м проти церкви під тим же тином – другий. Через дорогу, біля школи – побиті молоді собачата. Спека, мухи, черви, нестерпний сморід... І ще раз нагадаю: тут же дитячий садочок, школа, церква з величавими хрестами. Правда переконливі експонати, приклади і вчинки дорослих дядьків і тіток, які напевно мають теж діток, а то й онуків, для виховання майбутніх любителів і шанувальників природи?
І ще одне питання хвилює мене. Цікавлюсь у жителів села, чи давала сільрада в райгазеті оголошення про день і час винищення бродячих собак. Кажуть, ні, такого оголошення не було.
Так, з бродячими котами, собаками треба боротись, але в рамках вимог законів про екологію, санітарію, про виховання дітей, про моральний стан мешканців села. В часи Союзу, пам’ятаю, коли винищували бродячих тварин, обов’язково виділявся транспорт, забитих тварин підбирали, відвозили до скотомогильника і закопували.
А як же відвідувачі «Калини»? Під такі «аромати» під носом, напевно, краще п’ється і апетитніше їсться?
Від споглядання такого «пейзажу» на душі боляче і прикро. Собачі трупи довго валялися. Облізлу шерсть і шкіру з червами вітер розносив скрізь і всюди...
Іван ПОТУПНЯК.
вранці -2…-4° 
