В очі заглядає осінь мрійлива...

® ® ®
В очі заглядає осінь мрійлива,
Бабине літо ще пісню співа.
Тихі думки попросились на аркуш:
Стислі, логічні, об'ємні слова...
Бо то такая вчительська доля,
Крапля за краплею – є океан.
Більшість всього пояснить неможливо,
В скороминучості часу обман.
Є незбагненнеє диво природи,
Як із зернини колосся зроста.
І ти береш ті беззахисні сходи,
Впевнено їх проведеш крізь літа.
Мудрістю людською ти поливаєш,
Сиплеш під корні реальність прозрінь.
В грунті родючім любов прививаєш,
Ніжно здуваєш пилок поколінь.
І вже самим вам плоди обривати,
І вже самим молотити зерно.
В борошно стерти або посадити,
Щоби не стало пліснявим воно.
В золоті листя завжди осінь мила.
Пульс у природи – це є зміна діб...
Звісно, не хлібом ми живі єдиним,
Наша духовність – найситніший хліб!
Марія ТИТАРЧУК.
м. Бершадь.