«Талановита людина талановита у всьому», – майже тридцять років тому сказав Джон Леннон. Ці слова є актуальними для сучасної школи. Що таке школа? Чи отримують наші учні справжню підготовку до життя? Адже навіть недосвідченій людині зрозуміло, що головна праця – не таблиця множення чи правила правопису. Хоча й без них неможливо у нашому віртуальному світі. Головна праця починається там, де ще немає досвіду чи шаблонів, де ризикуєш, йдучи по гарячому вугіллі невпевненості, де кожне рішення зшито на живу нитку. І тут починається творчість. Наше життя багатолике, в ньому завжди є місце любові і байдужості, жлобству та подвигу. І тільки творча людина може використати навіть несподівані поштовхи долі на свою користь. Справжній вчитель має навчити учня це робити. Можливо тому Людмила Тимофіївна сповідує культ Творчості.
Де починається справжня творчість? Де є оптимізм, віра в себе та поставлена мета. Усі ці якості мають бути присутні у двох особистостей: вчителя та учня. Тому Людмила Тимофіївна впевнено заявляє: «Тільки творчий учитель може виховати творчого учня». Логічно, що уся діяльність підпорядкована на виховання такої особистості. І не важливо, чи це учень, чи вчитель. Щоб досягти успіху, ціль має бути не одна. Тому такого буревію ідей та швидкоплинного ритму роботи, що пропонує Людмила Тимофіївна, неможливо уявити.
Своєю увагою та турботою вона намагається охопити кожного учня. Пам’ятаю, як після засідання «Просвіти», на якому були присутні вчителі та діти, вже після того, як усе пройшло вдало і цікаво, вона запитала у кожної дитини: «Чи сподобалося тобі? Чи побачив ти щось нове?». У поцінуванні прекрасного вона є справжнім гурманом, що ніколи не стримує слова захоплення та вдячності. Навіть у доповіді на серпневій конференції у неї завжди звучить стільки гарних слів на адресу великої кількості вчителів з кожної школи! Мистецьким натхненням огортає навколишній світ. Це і вчительська газета «Перше вересня», головним редактором якої вона є, і неординарні освітянські проекти: «Тернова хустка», «Світоч», «Золотий олімп», «Рукописна книжечка». Це різноманітні конкурси, концерти, презентації, виставки, що пропонуються дітям для того, аби допомогти «знайти себе», та вчителям, щоб реалізувати свої фахові здібності.
З великою повагою ставиться Людмила Тимофіївна до копіткої буденної роботи вчителя, адже така діяльність – запорука майбутнього успіху, тому що справжній ключ від щастя ніколи не буває золотим, а найчастіше він просто гайковий. Студент Київського національного авіаційного університету Сергій Джугастранський говорить про уроки Людмили Тимофіївни: «Вчителька може так зацікавити учнів, що навіть забуваєш про час. Ми захоплено слухали розповідь, захопилась і Людмила Тимофіївна. Прозвучав дзвоник з уроку, але ніхто не почув, як дзвенів він і на наступний урок… Ніхто навіть не здригнувся. Всі були в якомусь далекому паралельному світі. І коли в наш клас зайшла інша вчителька на урок, ми зрозуміли: тільки що просто поєднали долю літературних героїв із власною».
Як літератор, найбільше Людмила Тимофіївна захоплюється творчістю Ліни Костенко. Чіткою та стислою ремаркою стали слова поетеси: «Я вибрала долю сама собі...». Так, долю кожний обирає сам собі. І вчитель – це не просто професія чи стиль життя, а доля. Продовжувачка вчительської династії, Людмила Тимофіївна ще з молоком матері увібрала, що вчитель має невичерпну владу: він здатний зробити з тих, хто перед ним сидить, героїв і принижених, може народжувати добро та надію, а може – страх та зневагу. Але «свободі навчають свободою, а щастю – щастям...». Якщо ти сам особистість, то будеш поважати особистість у своїх учнів, якщо ти талановитий, то передбачаєш талант у інших, якщо помисли твої чисті і ти здатний створювати, то такими ти будеш ростити своїх учнів і радіти за них. Такою вчителькою є вона. Такими хоче бачити усіх вчителів.
Р.S. Ціна вчительського непрофесіоналізму занадто велика. Можна вибачити посереднього фахівця: найняти репетитора чи опрацювати самому. Але не можна вибачити вчителя, що відібрав у дитини радість пізнання, смак перемоги, відчай поразки чи віру в себе. За цим дорослий не повернеться у дитинство, а краса світу залишиться незрозумілою теорією відносності. Тому в житті має бути завжди місце творчості.
Марія ТИТАРЧУК,
учителька Бершадської
ЗОШ І-III ступенів №2,
громадський кореспондент.
вранці -2…-4° 
