Це був не розгін, а просто звіряче побиття студентів – спецпризначенці били фактично дітей, доганяли і добивали за те, що ті мирною акцією відстоювали своє право бути в Європі. Згодом стало відомо, що зі своїми однодумцями відправились на Майдан Василь Віхренко, Валерій Андрусик, Євген Трохименко, Віктор Шевченко, Леонід Рибак, Анатолій Григоращенко, Вадим Уліч та інші. Ми не знали, що нам робити, як нам діяти, але бути вдома після побаченого ми не могли.
Хочу наголосити, як реальний свідок тих подій, що люди їхали в Київ самостійно, без закликів політиків чи якихось там лідерів, за свої кошти. Тим самим продемонстрували: так далі жити ми не будемо.
Тоді там, на Майдані, пролилася перша кров за незалежність України. А потім почалося творитись таке, у що не можна було повірити. Хоч бачили це на власні очі, а розум відмовлявся сприймати це як реальність. Минали дні. Майдан стояв, висунувши вимоги, щоби наші діти, ми, прості українці, могли вільно жити в своїй країні. Потім знову була кров, перші убиті, криваві протистояння. Три місяці, протягом яких вистояв Майдан, змінив уявлення світу про Україну. Змінив нас.
А потім прийшла нова біда – війна на Сході, підла і кривава. Вже більше року Україна вмивається кров’ю і слізьми.
Більше 5 тис. убитих, понад 15 тис. поранених, десятки тисяч скалічених доль, майже мільйон вимушених переселенців...
А підірвані заводи, зруйновані будинки і школи – ось наслідок сепаратиських дій і путінської політики.
Так, вибір на користь Європи був зроблений ціною великих зусиль, каліцтв, смертей цілої Небесної сотні, ціною життів наших захисників, які зі зброєю воюють за нашу незалежність, ціною життів мирних жителів. Недовіра до політиків, корупція не зникли після драматичних подій, не закінчилися втечею Януковича, маріонетки Кремля. Олігархія залишилась нерозв’язаною проблемою для України.
Панує, як і панувала, корупція, не відбувається люстрація, очищення влади, правоохоронних органів, судів. Люди розчаровуються, що нічого не змінилось. Але наші герої, що воюють на Сході, Євромайдан і Небесна сотня не дали стати Україні тоталітарною державою, зупинили за мить, щоб не опинитись у прірві «руского міра».
А все інше залежить і від нас, тих, хто живе і працює у мирі, завдяки тим, хто віддає свої життя, захищаючи нас. А чи ми, бершадці, зробили все, що від нас залежить, для армії, для міста, для виконання вимог Євромайдану?
Можна критикувати владу і писати звернення до президента, вимагати покарань вбивць Небесної сотні, люстрації, очищення і т.д. Все це правильно. А чи ми самі, бершадці, назвали тих, хто відправляв людей на Антимайдан? Хто їх фінансував? Ніхто і ніколи не вимагав, щоб у Бершаді когось карали чи звинувачували, але правду необхідно сказати, як це зроблено в інших містах і районах.
Правда може бути дуже жорсткою, бо це – не солодка цукерочка. Але це було б чесно.
А надавати рекомендації і підтримувати на посадах регіоналів і одночасно виходити на місцеві мітинги під гаслами типу: «Кожен регіонал – маленький Янукович»? Як це можна пояснити?
Щодо простих членів Партії регіонів – якщо хтось скаже, що вони тут ні до чого, що їх примушували вступати в ПР, щоб мати роботу і шматок хліба, то не вірте. Самі вступали. І саме вони, прості члени ПР, на місцях підпирали і тримали на своїх плечах Януковича і Партію регіонів. І вже навіть тоді, коли на Майдані були убиті, їхали автобуси з Бершаді на Антимайдан…
А «прості регіонали» стояли за свою партію і відмовлялись на заклик активістів писати заяви про вихід із ПР. Зате як швидко і без заперечень 22 лютого 2014 р. всі понаписували заяви і повиходили з партії.
Чомусь у нас, бершадців, боротьба з негативом, очищення влади вилились у взаємні звинувачення, мітинги, на яких замість вирішення проблем чи підняття важливих питань почались обливання брудом, відверта травля, безвідповідальність за свої слова і вчинки. Дійшло до того, що дилетанти вирішували проблеми, де необхідна кваліфікація високопрофесійних спеціалістів…
А відверта сліпота і намагання не помічати пияцтва, правопорушень таких собі активістів, якщо стрілянину з вогнепальної зброї або погрози нарізною зброєю називати правопорушеннями…
А просто словесні образи чи погрози на словах, то і звертати уваги не потрібно...
Але ми, в нашому маленькому місті, просто зобов’язані все зробити для того, щоб наші діти і ми жили в правовій демократичній цивілізованій державі.
Я дуже добре знаю, що це створювалось зумисно, тактак, бершадська «п’ята колона» дуже добре спрацювала.
Їй було вигідно підтримувати атмосферу внутрішнього конфлікту, зіштовхувати лобами – нехай чубляться, аби нас не чіпали. Хтось цього не розумів, але організатори протестів не могли не розуміти, добре знали, що відбувається.
Згадуючи часи Євромайдану, хочеться сказати: бершадці не були осторонь, а брали найактивнішу участь у всіх подіях Євромайдану. На превеликий жаль і сором, і в Антимайдані також, нікуди правди діти.
Потрібно сказати, що вік активістів Євромайдану був від 18-19 років до пенсійного.
Велику повагу викликають наші жінки-землячки. Коли вже почались на Майдані зовсім не мирні протистояння, ми відмовлялись брати туди жінок, але жіночки обривали телефони, щоби бути там. А от чоловіків не вистачало… Були і такі дні, коли на Київ відправлялись напівпорожні мікроавтобуси, а так було потрібно хоча б просто перебувати на Майдані великій кількості людей, коли відчували найбільш реальні загрози штурму. Але вистояли. А взагалі з району брало участь в Євромайдані десь приблизно 65 осіб. Багато це чи мало? Не знаю (в районі проживає близько 60 тис. населення). Було і таке, що хтось із наших активістів втрачав віру у перемогу, просив не згадувати його прізвища, хоча допомагати – обіцяв. Але були і такі, що приєднались уже 18 лютого 2014 р. Були і ті, що разок з’їздили, як на екскурсію, пофотографувались, поспівали, і вже називають себе активістами Євромайдану. А судячи з преси і виступів, у нас учасників Євромайдану буде більше, ніж тих, хто з Леніним колоду ніс на суботнику.
Пам’я таєте? Картина «Ленін на суботнику». Тих, хто цю колоду ніс, якщо не помиляюсь, 4 тисячі нарахували. Дуже соромно чути чи читати, як ті, хто жодного разу не був у Києві на Майдані, можуть заявляти з трибуни чи підписуватись під словами «ми – це ті, хто стояв на Майдані в Києві...», «ми – ті, хто не боявся карателів-спецпризначенців…». Як ставитися до тих, хто організовував поїздки на Антимайдан своїх працівників, а сьогодні щиро висловлюють свою повагу пам’яті Майдану, моляться за Небесну сотню?
Євромайдан сьогодні –це вже історія. А діти з Майдану сьогодні воюють у Нацгвардії, добровольчих батальйонах, когось мобілізували. Як бершадець Коля Осадчук, який своє 19-річчя зустрів у Києві у Самообороні Майдану, а 20-річчя – добровольцем батальйону «Айдар».
У країні йде війна. Коли слухаєш кожного дня новини, не розумієш – АТО не АТО? Війна не війна? Не можна себе обманювати: іде справжня війна за незалежність України, навіть якщо називати її АТО. Про яку АТО можна говорити, якщо терористи мають бронетехніку, танки, артилерію, з Росії стріляють «гради» та «урагани»? Молоді хлопці і чоловіки кладуть свої життя. Сказати, що вони герої – нічого не сказати. Сказати, що вони творять нашу історію – нічого не сказати. Перед ними можна тільки низько вклонитись і побажати, щоб наші воїни повертались додому з перемогою, живими і здоровими, щоб Бог покарав всіх тих, хто це затіяв. А нам, тим, хто не на війні – допомагати нашим захисникам на повну силу своїх можливостей. Війна зі всіма своїми жахами та горем, бідою та якоюсь безкінечністю стала ніби буденністю. На фронтах – криваві бої, щодня жертви, і мало хто може пояснити, що з усім цим робити… Але часу для розпачу, депресії немає, кожен має сказати собі: «Я зобов’язаний допомагати нашим захисникам, і тільки це наразі головне». Ми всі знаємо, як їм потрібна наша допомога. Велику справу роблять бершадські волонтери, щотижня виїжджаючи в зону бойових дій і ті, що їм допомагають. Ще раз хочеться подякувати тим людям, які, не афішуючи, нікому не розповідаючи, передають або перечисляють кошти чи іншу допомогу нашим бійцям, тим багатьом, для яких допомога армії стала просто обов’язком.
Україна переможе! Слава Україні! Слава героям!
Сергій МАКСИМЧУК, депутат Бершадської міської ради (фракція ВО «Батьківщина»), голова ГО «МАЙДАН-КОНТРОЛЬ».
вранці -2…-4° 
