От тобі і «провінція»

Навіть двох із пневмонією довелося направити до райлікарні. Незважаючи, що цього дня на прийомі у нього побувало більше як у два рази людей, як зазвичай – 20 чоловік, Іван Григорович поспішав ще й на виклик. Небезпечного віруса, за твердженням досвідченого фахівця, все-таки треба боятися. Бо не раз було таке, коли пік захворюваності в цілому йшов на спад, а в їхню місцевість його хвиля ще тільки-но докочувалася.
Головним лікарем, а насправді й ургентним щодня, тобто головним рятувальником, він в цьому селі вже 23 роки. Та ще й працює не наїздами, як дехто з його колег, а мешкає безпосередньо у селі. А це означає, що будьякої миті повинен бути готовим прийти на допомогу!
Крім його досвіду і знань, у лікарні завжди напоготові медикаменти і матеріали для невідкладної медичної допомоги. На жаль, значну частину ліків населенню поки що доводиться купувати за власні кошти. Добре, що у селі хоч аптека є, де можна придбати найнеобхідніше.
Купувати доводиться і бензин, якщо у когось виникне потреба скористатися послугами швидкої допомоги. Автомобіль придбати лікарні допомогли, а от пального виділяється тільки по 40 літрів на місяць. І це на шість сіл. Але Іван Григорович, розуміючи ситуацію, яка склалася у нашій державі, зокрема і в медицині, на це не скаржився.
Навпаки, навіть висловлював задоволення, що останнім часом двом ФАПам його дільниці було виділено апаратуру на 31 тисячу гривень, ще на 121 тисячу гривень придбали її для лікарні. У цьому році зуміли навіть заасфальтувати частину подвір'я, на що теж пішли чималі кошти, а в минулому, за сприяння районної ради, через облагроліс було придбано нового котла для лікарняної котельні, який працює на дровах.
I для того, щоб відновити систему опалення, яка буде набагато економнішою від попереднього монстра, який пожирав 70 тонн вугілля за сезон, потрібно вже зовсім небагато.
Причин тому, що в загальному у державі довіра до медицини все-таки похитнулася, михайлівчани бачать декілька. Одна з них та, що лікарі змушені відправляти хворих у аптеки купляти ліки. Однак ніколи б населення її не втратило б, якби нею займалися так, як це робиться у Михайлівці. Тож і нічому дивуватися, що ніколи ще не летіли стріли критики у бік цієї дільничної лікарні.
А ще ж не можна скидати з рахунку того, що І. Г. Пікулі доводиться опікуватися ще й далеко не медичними проблемами. Огірки, помідори, бурячок, моркву для лікарні виростили, наприклад, на власному городі. Посадили і невеликий сад, підготували ріллю під урожай наступного року.
Заготовили михайлівчани півтори тонни картоплі для себе і стільки ж для ра йонної лікарні.
Злагоджено і професійно працює І. Г. Пікула зі своєю командою, тож жителі сіл дільниці переконані, що ніякі віруси для них не страшні.
Павло КУШПЕЛА.