Хто як полю годить, так тому і родить

При наявній техніці можна було щоденно молотити її багато і давно впоратися з урожаєм, але все «впиралося» в сушку, от і намолочували рівно стільки, щоб можна було дати їй раду і щоб зерно без проблем зберігалося в коморі.
Тож комплекс осінніх польових робіт у ТОВ «Устя» в час нашого приїзду був вже на завершенні. Дотримуючись вологозберігаючих технологій, у кращі агротехнічні строки посіяли на запланованих площах і озиму пшеницю, і озиме жито, ячмінь, ріпак. На жаль, через дефіцит вологи в грунті таких сходів, якими вони повинні бути, ще не отримали. На додачу ще й постала загроза можливості пересівати озимий ріпак, сходи якого ще як слід не розвинулися, що може становити небезпеку їх перезимівлі. Але у сільськогосподарському виробництві ризикувати, висіваючи насіння у суху землю, доводилося не раз, тож, не втративши надію на дощі, дочекалися їх.
У господарстві давно вже завершено обмолот соняшнику, готується грунт під весняний посів. У кожному з виробничих підрозділів, а господарство чимале, керуються правилом, винесеним у заголовок цього матеріалу.
Немаловажно, що в селі паралельно з польовими роботами надаються послуги по обробітку присадибних ділянок. Причому, не тільки оранкою, а й вивезенням та розкиданням органічних добрив.
Директор господарства П.Г. Марущак вважає, що довести присадибні ділянки до нормального стану теж чи не найбільша о цій порі проблема на селі. Адже цим живе кожний селянин.
Щодо особливостей посівної кампанії, то в умовах нинішньої осені змушені були вдатися до цілого ряду вологозберігаючих прийомів, розповісти про які обіцяли тільки при умові появи сходів. На даний момент варто лише відзначити, що всі поля засіяли в основному двома агрегатами з сівалками імпортного виробництва, довіривши долю майбутнього урожаю механізаторам Валерію Іванову та Сергію Парполіті.
Техніка імпортного виробництва, звичайно, не дешева, але і тут, виявляється, як збиралися її купляти, все наперед прорахували. При цьому враховувалися і розміри полів, і навантаження на неї та наявність причіпних знарядь.
Розрахунки показали, що для того, щоб обробляти такі поля, як устянські, достатньо буде тракторів з потужністю до трьохсот кінських сил.
В Усті навіть виорали 280 гектарів глибокого зябу, але... перспектива з вирощуванням цукрових буряків поки що продовжує залишатися в тумані. Особисто механізатори готові вирощувати не тільки цукрові буряки, але і будь-яку з культур, було б це тільки вигідно. На жаль, ситуація продовжує залишатися незрозумілою. Як тільки вдається виробити достатньо зерна, воно дешевшає, хоч ціна на хлібобулочні продукти зростає.
Хоч основні капітало вкла - дення на селі ідуть в основному на незавершене виробництво – на підготовку полів, забезпечення насінням та добривами, а от придбати їх саме тоді через існуючу цінову політику буває важко.
Через це і виникають проблеми. Не кожний може мати на сьогодні вільні обігові кошти.
Але П.Г. Марушак вважає, що надалі все повинно складатися нормально. Саме через сільське господарство, людей, зайнятих у ньому, рано чи пізно розпочнеться відродження сіл. Україна споконвіку була аграрною державою, а село – її основою.
Тож так воно і буде. Обов'язково знайдуться люди, які в першу чергу уболіватимуть за село, а це означатиме, що і за наше майбутнє.
Залишається лише додати, що устянське господарство хоч і є одним з кращих в районі, загадувати щось наперед не є звичним для його керівників та спеціалістів. Натомість тут робиться все, щоб зміцнювалася його економіка, навіть у нинішніх складних умовах.
Павло КУШПЕЛА.