В Україні нині змішана республіканська форма державного правління. Мета запропонованих змін до Конституції України – створення необхідних умов для збалансованості діяльності державного механізму та ефективного функціонування змішаної форми державного правління на основі більш чіткого розподілу функцій і повноважень державних органів, удосконалення системи противаг і стримувань у трикутнику «Президент-Парламент-Уряд», а також суттєво демократизувати модель здійснення влади на місцях.
Концептуальні відмінності від чинної редакції Конституції, положення проекту нової Конституції України зводяться до такого.
У преамбулі пропонується зазначити, що саме Український народ є творцем Конституції України, а не Верховна Рада від імені народу, як це є у чинній редакції Конституції.
У Розділі I «Засади конституційного ладу» пропонується викласти як засадничі положення щодо суверенітету України, який поширюється на всю її територію, унітарної форми державного устрою, загальних засад її територіального устрою, адміністративно-територіального поділу, що характеризують насамперед принципи єдності і цілісності території України.
З метою утвердження на практиці прав і свобод людини і громадянина, їх юридичного гарантування, декларативність деяких положень розділу II чинної Конституції України суттєво уточнено та доповнено положення більшості статей цього розділу.
В третьому розділі розширено наявний перелік форм народного волевиявлення.
Пропонується запровадити інститути народної законодавчої ініціативи, а також інститут місцевої ініціативи.
Тобто народ в установленому конституцією порядку матиме можливість, вносити законопроекти до Національних зборів, ініціювати всенародний референдум з визначених конституцією питань, а також ініціювати місцевий референдум з будьяких питань, віднесених до компетенції місцевого самоврядування громади.
Пропонується вирішити питання щодо розведення у часі різних видів виборів – виборів Президента України, народних депутатів, виборів до органів місцевого самоврядування шляхом встановлення заборони на одночасне їх проведення.
Цей розділ доповнено положенням про неможливість балотування на виборах певних категорій посадових осіб – суддів, прокурорів, слідчих, військовослужбовців та інших, чия діяльність має бути виключно позаполітичною (принцип невиборності).
Найсуттєвіших змін зазнав і найактивніше обговорюється розділ IV – «Національні Збори України», теперішня Верховна Рада України. Так, згідно із запропонованим проектом Конституції, Національні Збори України складаються із двох палат – Палати депутатів і Сенату. Загальний склад Палати депутатів – триста народних депутатів, які обираються строком на чотири роки. До загального складу Сенату входять по три сенатори, які обираються на шість років в Автономній Республіці Крим, кожній області, місті Києві, а також у громадах, які за статусом прирівняні до області. До складу Сенату також входять колишні Президенти України, крім тих, які усунуті з поста в порядку імпічменту.
Якщо підрахувати, то у порівнянні з нинішнім складом Верховної Ради загальна чисельність депутатів скоротиться на 70 осіб. Проектом передбачається заміна раз у два роки по одному сенатору від кожної області, тобто відбуватиметься періодична ротація сенаторів у верхній палаті парламенту.
Загалом повноваження і функції в палатах парламенту пропонується розподілити таким чином, що повноваження Палати депутатів в основному стосуються формування Уряду та контролю його діяльності, а також включають законодавчу діяльність, а функції Сенату значною мірою переплітаються з функціями Президента, в частині затвердження його рішень та кадрових призначень.
Право законодавчої ініціативи у Національних Зборах України належить народним депутатам, сенаторам, Кабінету Міністрів України, Президентові України, не менш як ста тисячам громадян України, які мають право голосу.
Конституційно обмежується обсяг недоторканності: народний депутат без згоди Палати депутатів, сенатор без згоди Сенату не може бути затриманий чи заарештований. Проте притягнення до кримінальної відповідальності здійснюється у загальному порядку, аж до набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього, що тягне припинення повноважень народного депутата чи сенатора.
Повноваження Кабінету Міністрів України концептуально не змінилися порівняно з чинною Конституцією, однак змінилася процедура його формування.
Щодо судів, то суттєво новим є те, що судді призначаються безстроково, у громадах у визначених законом випадках та порядку правосуддя здійснюється виборними мировими суддями.
Із повноважень прокуратури України виключено нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, а також здійснення досудового слідства.
Положення восьмого розділу зазнали змін у частині порядку утворення Конституційного Суду України та визначення обсягу його повноважень. Зокрема, суддя Конституційного Суду України призначається за поданням Президента України рішенням Сенату, що ухвалюється не менш як двома третинами від його загального складу.
У чинній редакції пропорційну кількість суддів призначають Президент, Верховна Рада та З’їзд суддів.
Новелою є створення двох палат Конституційного Суду.
Проектом суттєво пропонується змінити систему територіальної організації влади шляхом ліквідації місцевих державних адміністрацій та передачі відповідних повноважень органам місцевого самоврядування.
Згідно з проектом Конституції за громадою фактично зберігаються теперішні повноваження, поряд з цим мають місце низка нововведень. Зокрема, виконавчий орган ради громади формується за поданням голови радою громади.
Громади безпосередньо або через утворені ними ради можуть ухвалювати в межах своєї компетенції для більш ефективної її реалізації спільні рішення. Рада громади має право в порядку, передбаченому законом, передавати за договором окремі свої повноваження іншим радам.
Делегування повноважень місцевого самоврядування органам виконавчої влади не передбачається.
В Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві, містах, які прирівняні за статусом до області, діють глави державних адміністрацій, які в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють контроль за додержанням Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України територіальними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, забезпечують взаємодію територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
У десятому розділі порядок внесення змін до Конституції приведено у відповідність до нової структури Парламенту та чітко визначено участь кожної з палат Парламенту та народу у внесенні цих змін. Новим є ліквідація права Президента на ініціювання змін до Конституції і надання такого права народу. Раніше таке право мали лише Президент і 2/3 складу Верховної Ради.
У перехідних положеннях вирішені, зокрема, питання щодо строків формування державних органів та органів місцевого самоврядування; передбачено, що протягом п'яти років після набуття чинності цією Конституцією існуючі області не можуть бути ліквідовані.
