Весна хліборобських надій

Керуються насамперед оптимальними строками, а вони завжди різні, як для кожної культури, так і для поля. Останні роки щонайменше половина полів взагалі засівається з осені. І в тому неабияка перевага.
Адже восени є можливість ще і розтягнути строки – озимі культури та ріпак висіваються у різні календарні терміни. А весною, щоб не втратити вологу, посівну не розтягнеш.
Особливістю нинішньої посівної у Флорино є те, що вперше за всю історію не посіяли жодного гектара цукрових буряків. Бо торік хоч і вирощували, замість очікуваної вигоди мали з ними тільки мороку.
Побувавши у полі, де на посіві качанистої працював агрегат М.В. Бендовського, здивувалися: людей майже не видно, а робота робиться.
Давно вже минула та пора, коли на посіві зернових, особливо гороху, чергувала вантажна машина з бригадою вантажників, заправники сівалок, а на сівалках стежили за їх роботою сівачі.
А тут чергував лише тракторець Т-25 з одноосним причепом, з якого виднілися мішки з насінням і все. Причому, зберігся він не випадково. Якби у свій час не віддали на пай і в такий спосіб у нього не з’явився конкретний власник, його давно вже, як і причіп, могли б відправити у металобрухт.
Певну «революцію» мають намір здійснити і з насіннєвим матеріалом кукурудзи, щоб надалі вирощувати його у господарстві. А поки що ця програма спрацьовує тільки наполовину – іншу його половину закуповують у фірмі «Зоря. Маїс. Насіння», якій найбільше довіряють. А в цілому спрацьовує ще принцип – довіряй, але перевіряй. І він виручає. Добротний трактор, сівалка «Оптіма», агрегатована з ним, до якої в агрономів жодних претензій – у будь-кого із механізаторів був би настрій, якби працював на такому агрегаті. І все ж для Миколи Васильовича Бендовського, заслуженого працівника сільського господарства, його сорок перша посівна по-своєму особлива. Адже вийшов цього року вперше в поле вже як пенсіонер. Але ні на продуктивність агрегата, ні на якість роботи це, зрозуміло, не впливає.
Щойно агрегат зупинився в кінці загінки, у полі з’явився УАЗик – точно в пору прибув обід сівачам. Кухар Т.П. Пугач розповіла, що готує ще й вечерю, а як замовлять, то й сніданок. На цьому господарство не економить.
А щодо кадрів механізаторів, то їх кількість зменшилася – якщо років десять тому у двох механізованих загонах їх було до семидесяти, то тепер з усіма роботами справляються шістнадцять. І поля родять не гірше. На своїх суглинках вже навіть пробують освоювати так званий нульовий цикл обробітку. Половину ріпаку посіяли спеціальною сівалкою прямо по стерні, не готуючи перед цим грунт, як це робилося роками.
Робочі органи такої сівалки здатні подрібнювати будь-які пожнивні рештки.
– Хоч нині завершуємо посівну, а вже з механізаторами обмірковуємо як оперативно підготуватися до жнив, – розповідає керівник господарства В.В. Гасло, – і чи не найбільше насторожує те, що якщо раніше витрачали на запасні частини для цього 20-30 тисяч гривень, то в цьому році заплатили за такі ж до 130 тисяч гривень.
Стурбованість викликає не стільки те, що не спрацьовують державні програми з підтримки села, як хаос в ціноутворенні. Наприклад, придбали мінеральні добрива з осені, прогнозуючи їх подорожчання, а вони після того, як ніколи раніше, стали взимку набагато дешевшими. А з цінами на зерно навпаки. От і спробуй, працюючи в таких умовах, щось планувати, боротися за здешевлення вироблюваної продукції.
Центральна влада на словах ніби й дбає за сільгосп - товаровиробника, але насправді, казали механізатори, віз і понині там, де був.
А виробництво й надалі тримається на важкій і не завжди фінансово вигідній хліборобській праці.
 

Павло КУШПЕЛА