Вона ж і нагороджувала «героїв», що відзначались особливою «відданістю», які й підвели риску під славною історією козацтва у 1775 році. Серед «гордих кавалерів» ордена був і безпосередній виконавець ліквідації Запорізької Січі генерал-фельдмаршал Григорій Потьомкін.
Сучасні комуністи, які з гордістю чіпляють на груди георгіївські стрічки, мабуть, не лише не тримали в руках ні серпа, ні молота, але й підручників з історії. У момент занепаду царизму в Росії та появи ідеологів інтернаціоналу, ставлення до символу помаранчево-чорної стрічки кардинально змінилось, а багатьох її кавалерів було жорстоко страчено. Одним із яскравих прикладів є адмірал Олександр Колчак, який був розстріляний у 1920 році.
Багатьох офіцерів та солдатів, які в часи Другої світової воювали на стороні Третього рейху (зокрема Російська визвольна армія генерала Власова), було також нагороджено георгіївською стрічкою. Не можна промовчати і про кавалера ордена Святого Георгія генерала Російської імперської армії Петра Краснова, який у часи Другої світової війни активно співпрацював з нацистським режимом, був начальником козачих військ.
Серед нагороджених цим орденом – маршал Фінляндії Маннергейм, групенфюрер СС Рудольф Бандерський, майор Олександр Альбов, начальник відділу пропаганди штабу ВПС КВНР, генералмайор Антон Туркул, командир Другого корпусу Збройних Сил КВНР групенфюрер СС Андрій Шкуро та багато інших.
Дим та полум’я – символ стрічки, існування якого ніхто б не допустив у атеїстичному Радянському Союзі, як і самого ордена Святого Георгія. В царській Росії орден Святого Георгія вручався також гвардійським частинам.
У 1943-ому Й.Сталіним із метою підняття бойового духу армії було затверджено орден Слави трьох ступенів, де використано кольори ордена Святого Георгія, в 1945 році – у відзнаці «За перемогу над Німеччиною», а стрічка мала назву «Стрічка Ордена Слави».
Сьогодні проросійські технології працюють на те, аби стрічка не символізувала перемогу Радянського Союзу, натомість – асоціювалась із Російською імперією та православ’ям. Звична підміна понять та символів для Росії має мету акцентувати увагу на перемогу у Другій світовій війні саме Росії, а не всіх союзних держав.
Орден Слави не має жодного стосунку до ордена, заснованого Катериною ІІ, бо саме ним нагороджували ворогів ленінського та сталінського режимів. А далі міфотворцітехнологи, вміло згладжуючи гострі кути історії, переконали свій народ та зрівняли «героїзм» тих, хто ще вчора був по різні боки барикад.
Орденом Слави нагороджували переважно солдатів та офіцерів, які воювали на фронтах, покладаючи своє життя заради Перемоги. Йдучи на смерть не за Сталіна, а заради миру на землі, вони щиро боролися та гинули у борні із ворогом, що топтав їхню землю.
Багатьох із них режим зрадив і відправив у табори: репресовані представники чеченського та кримсько-татарського народів, українці, білоруси, росіяни. Деякі кава - лери ордена Слави, прийшовши інвалідами із фронту, опинилися навіть у сумнозвісному таборі на Валаамі.
Кольорова гама георгіївської стрічки Російської імперії була вибрана не випадково: то була частина чорножовто-білого імперського прапора. Дві перші смуги символізували чорного орла на золотому полі, а нижня – срібний вершник св. Георгія у московському гербі. Чорний колір – колір Російського двоголового орла – символ державності, стабільності та міцності, непорушності історичних кордонів, сенс самого існування російської нації.
Жовтий – у минулому колір Візантії. Білий – колір вічності і чистоти. Для росіян – це колір Георгія Переможця, символ жертовності за російську землю.
Сьогодні георгіївська стрічка вже перестала бути символом доблесті та хоробрості.
Для більшості тих, хто чіпляє ці стрічки на одяг чи вішає на авто, вона просто має якийсь стосунок до Другої світової війни.
А у 2014 році для українців «колорадська» стрічка стала символом сепаратизму. В сучасній Росії героїзація таких суперечливих постатей, як Катерина ІІ, Петро І, Микола ІІ, Ленін, Сталін, Колчак, не є проблемою. Для росіян всі вони герої, бо так споконвіку працює російська зомбомашина. Велика Вітчизняна війна для них є виграною, хоча саме Радянський Союз зазнав найбільших людських втрат, заплативши дуже дорого за Перемогу.
В Україні після війни просто змінилися окупанти, справжнє своє обличчя показала путлерівська Росія, яка до цього часу вміло ховала його під миротворчими місіями.
Тому, перед тим як чіпляти на себе георгіївську стрічку, варто було б прочитати історію її виникнення.
Символом Перемоги повинна бути не георгіївська стрічка з сумнівним походженням, а синьо-жовті кольори, що є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державо творен ня та сьогодення.
Під синьо-жовтим знаменом предки йшли до перемог у період Другої світової війни, боролися з радянським окупантом і виборювали самостійність, суверенітет та незалежність України. Тому символом мужності повинен бути синьо-жовтий колір, як символ боротьби за волю України.
Галина ІВАНЧЕНКО, член НСЖУ.
вранці -2…-4° 
