Канцелярські слова… як головоломка для філолога Перша нова фраза, яку я почула в робочому порядку, звучала приблизно так: «Давай, на джусі!».
Хоча спочатку думала, що воно пишеться так: «Давай, Наджусі!», де «давай» – дієслово, «Наджусі» – якесь екзотичне ім’я дівчини.
(Фразу почула, коли мій інструктор розмовляв по телефону). Коли працівники побачили мій здивований вигляд, розсміялись і пояснили все. Виявляється, джус – це хороший настрій. А ще є таке: «Ну що за каматоз?». І знов мої очі, збільшені по діагоналі, вимагали пояснення. Словом, каматоз – це не хороший настрій, а зовсім навпаки. На офісі гуляє таке «пічувати, пічнути, розпічовувати».
Слова з коренем «піч» означають «клієнт, якого промоутер зацікавив нашою продукцією». Ось в цьому, власне, полягає майстерність і своєрідне мистецтво цієї роботи.
Як «пічують» молодь на роботу Коли вам кажуть про оплату за тиждень «від» і «до», не будьте наївними – не вірте. Адже гроші, які промоутер отримає за тиждень, залежать виключно від того, скільки реалізовано товару клієнтам. Це не стосується погодинної оплати. Не раз до мене на вулиці підходили молоді люди і казали: «О, я теж працював тут, мені за два тижні нічого не заплатили». Спочатку думала, що це конкуренти просто вибивають бажання працювати. Але коли прийшла дата мого розрахунку, почала їм вірити. Одній моїй знайомій гроші виплатили за кілька тижнів, а іншій – взагалі дали тільки частину.
Специфіка роботи аж пахне недосконалістю. Все відбувається так… Людину беруть на випробувальний термін – 10 днів – і кажуть, що поки не відпрацюєш їх, нічого не отримаєш. Людина «пахає» 8 годин на вулиці, збирає замовлення на товар. В кінці не отримує ні копійки. Чому ж? Бо замовлення не реалізувалось. Хоча, по суті, завдання промоутера – знайти клієнта. Звичайно, більшість плює, йде з роботи і не задумується, що замовлення залишаються на офісі і рано чи пізно реалізуються. І ті відсотки, які мав отримати промоутер, ідуть на бюджет бізнесової піраміди, яка наживається на таких.
Чого вчить вулиця?
Хоч з обіцяних грошей я отримала тільки половину (мені ще поталанило), ця робота багато чого мене навчила. Працівники завжди кажуть: «вір у теорію ймовірності», шукай щось, що тебе розвеселить.
У процесі виробляються пунктуальність, терплячість і відповідальність. Робота вчить переконувати, спілкуватись із незнайомими людьми різних вікових категорій.
А народ буває різний… Хтось послухає тебе, а хтось кине образливе слово, бо їм «вже набридли ваші візитки!». А ти стискаєш зуби і продовжуєш посміхатись.
А ще зараз я легко можу відрізнити хорошого продавця від того, хто не вміє «пічувати».
Тож, друзі, перед тим, як іти на роботу, добре ознайомлюйтесь з її специфікою. Але ні в якому разі не опускайте руки. Адже те, що нас не зламує, робить нас сильнішими. І будьте на джусі!
Юлія ТОДОРЕНКО, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І.Я. Франка.
вранці -2…-4° 
