На перший погляд, усе правильно, погодився, завітавши у редакцію районної газети, Віктор Іванович Поліщук, який живе у Бершаді і теж користується послугами ринку як покупець і продавець. Здоров’я покупців продуктів харчування та їхніх сімей повинно бути понад усе. Водночас несподівано він заявив і про інше. Що отим попередженням головний державний інспектор ветеринарної медицини захищає не стільки населення, як сама себе. Щоб на випадок чого був доказ, що ветеринарна служба працювала і намагалася змінити ситуацію. Складається враження, що, опублікувавши це попередження, вона ніби знімає з себе відповідальність.
Але ж якщо глянути на проблему глибше, то чому у Бершаді спеціально побудовані м’ясний і молочний корпуси, особливо молочний, не використовуються за призначенням? У молочному, наприклад, можна купити що тільки завгодно. І оселедці, і банани та іншу продукцію, яку завезли хтозна звідки. А поряд продається молочко, сметана, сир, у тому числі і дітям. Не без чиєїсь доброї згоди і волі обладнують у ньому не для того, для чого він призначений, ще й торгівельні кабінки.
Так, про умови торгівлі дбати треба. Але чи не попахує тут більше тим, що, у першу чергу, ми дбаємо про матеріальну вигоду (від здачі таких кабінок під торгівлю іншими товарами), а про здоров’я людей – лише в другу чергу. Кожному ж зрозуміло, що жіночкаммолочницям торгівельні місця у таких кабінках у молочному павільйоні аж ніяк не по кишені.
Щоб ці торгівельні місця для молокопродуктів були дешевими, на думку В.Поліщука, кабінки, навпаки, потрібно демонтувати. А за торгівлю м’ясними і молочними виробами у невстановлених місцях годилося б, у першу чергу, штрафувати не продавців, а адміністрацію ринку, тих же державних інспекторів ветеринарної медицини, які роками не можуть належним чином організувати торгівлю ними. Досить знущатися над людьми, яким і без того дуже нелегко дається оте молоко і м’ясо. Щоб санітарні вимоги на ринку не порушувалися, насамперед, більше уваги годилося б приділити організації торгівлі на ньому, щоб торговельні місця у молочному павільйоні були доступними і приваблювали всіх. Робиться ж у цьому плані дуже мало, якщо взагалі щось робиться.
Навіть із бродячими котами і собаками не можемо дати раду, про яку вже санітарію можна тут вести мову? Якщо продукти харчування роками продаються із землі, постає питання, чим взагалі усі ці роки займалася та ж ветеринарна інспекція чи адміністрація продовольчого ринку, запитує Віктор Іванович.
Можливо, зауважив він, у чомусь і помиляється, але скільки вже можна терпіти торгівлю ними у місцях, де і бруду, і пилу вистачає, де бродячі коти і собаки справляють свої природні потреби. Тим часом чим тільки не торгують у молочному павільйоні!
То хто ж тоді більше винен?
Продавці, яких безперестанку лякають, чи є й інші винуваті? Бабуся, яка винесла на базар якусь пляшку-другу молока? Їй дякувати треба, а ми натомість грізно лякаємо її заходами адміністративного впливу. Хоч прекрасно розуміємо, що вони не зовсім винуваті. Де вже там вести мову, щоб така бабуся могла викупити, обладнати чи орендувати для торгівлі своєю продукцією оту кабінку.
Тож нехай ті, від кого залежить порядок на ринку, не захищають себе подібними попередженнями про порушення правил торгівлі на продовольчому ринку. Потрібно наводити порядок із врахуванням інтересів не тільки покупців, а й продавців.
Записав Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
