Нагадаємо, що Берлін був узятий ще 2 травня, але німецькі війська чинили запеклий опір Червоній армії ще більше тижня, перш, ніж фашистським командуванням, щоб уникнути марного кровопролиття, було, нарешті, ухвалено рішення про капітуляцію.
Але ще до цього моменту, Сталіним був підписаний указ Президії Верховної Ради СРСР про те, що відтепер 9 травня стає державним святом Днем Перемоги і оголошується вихідним днем. О 6-й годині ранку за московським часом цей Указ по радіо був зачитаний диктором Левітаном.
Перший День Перемоги святкувався так, як дуже мало свят в історії СРСР і Росії.
Люди на вулицях поздоровляли один одного, обнімалися, цілувалися і плакали.
9 травня, увечері, в Москві був даний Салют Перемоги, наймасштабніший в історії СРСР: з тисячі гармат було дано тридцять залпів.
Проте вихідним днем 9 травня залишалося лише три роки. У 1948 році про війну веліли забути, і всі сили кинути на відновлення зруйнованого війною народного господарства.
І лише в 1965 році, вже в епоху Брежнєва, святу було знов віддано по заслугах. 9 травня знову став вихідним, поновилися Паради, масштабні салюти у всіх містах - Героях і вшановування ветеранів.
За кордоном День Перемоги відзначається не 9, а 8 травня. Це пов'язано з тим, що акт про капітуляцію був підписаний по центральноєвропейському часу 8 травня 1945-го року в 22 години 43 хвилини, коли в Москві, з її двогодинною різницею в часі, вже наступило 9 травня.
Понівечена війною Європа теж відзначала День Перемоги щиро і всенародно. 9 травня 1945 року майже у всіх європейських містах люди поздоровляли один одного і солдатів-переможців.
У Лондоні, центром торжеств були Букингемський палац і Трафальгарська площа. Людей поздоровляли король Георг VI і королева Єлизавета.
У США є цілих два Дні Перемоги: День Перемоги в Європі і День Перемоги над Японією.