Нині навіть пересічний читач знає навіщо Україна вступає до Світової організації торгівлі – торгувати з усім світом на рівноправних засадах. Але іронія полягає в тому, що можливості справді рівноправної торгівлі в рамках цієї міжнародної організації мають певне обмеження. Ті країни, що вступили туди раніше, мають більше прав і можливостей, ніж ті, що припізнились, не кажучи вже про аутсайдерів. Це як у народній приказці: "Хто раніше встав, той штани взяв".
Така побудова ієрархії прав, можливостей та обов'язків нагадує ...горезвісну фінансову піраміду, коли верхівка засновників знімає грошову пінку із розташованих нижче прошарків і, зрештою, залишає їх з носом. У піраміді СОТ вищі щаблі країн-членів мають певні переваги у торгівлі з нижчими щаблями, а її засновники – великі західні країни – часто ігнорують встановлені цією організацією правила. І, звичайно ж, в рамках СОТ не спостерігається жодної ідилії, серед її членів точаться торговельні війни, встановлюються незаконні тарифні та нетарифні обмеження на завезення товарів, ведуться дискримінаційні антидемпінгові розслідування.
Із пірамідою СОТ вперше порівняла колишній і дуже успішний прем'єр-міністр Великої Британії Маргарет Тетчер. А вже пізніше багато зарубіжних політиків та дослідників вказували на пірамідальні риси цієї організації.
Тоді чому ж туди вступає Україна? А тому, що немає альтернативи. Іншими словами, якщо наша держава не вступить до СОТ, то вона опиниться ще в гіршому становищі, ніж навіть країни – аутсайдери організації, що мають все ж таки більше прав і можливостей захищати свої інтереси.
Схоже на те, що Україна твердо вирішила вступити до СОТ на початку 2007 року, на 13-й рік після початку переговорів з організацією. Високі урядовці запевняють, що від цього гірше не буде, а стане краще. Виступаючи на парламентських слуханнях, голова Мінекономіки Володимир Макуха завірив, що від вступу до СОТ економічне зростання в країні може збільшуватися щороку додатково на 2-4 мільярди доларів, а інвестиційний потік – на півмільярда доларів. А щодо головного експортного продукту країни – металу, на нього будуть скасовані дискримінаційні обмеження. Що стосується тарифного захисту внутрішнього ринку, то понад 80 відсотків митних тарифів і так вже приведено у відповідність із нормами СОТ, а деякі опущено навіть нижче від рівня вказаних вимог. І нічого ж не сталось, країна живе.
Інші промовці погодились із тим, що протягом двох перших років після вступу до СОТ сотні підприємств, що сьогодні працюють, будуть закриті, втративши внутрішній ринок. Але ці підприємства нині або ж збиткові, або ж тримаються на плаву завдяки державним дотаціям. Немає жодних підстав хвилюватись і за долю вітчизняного агропромислового комплексу.
Перший заступник голови секретаріату Президента Арсеній Яценюк пояснив, що у домовленостях із СОТ передбачено 1,2 мільярда доларів на дотації сільським виробникам, та сьогодні ця квота вибирається заледве на третину. Що ж стосується витрат на освіту, науку, інфраструктуру і навіть на просування товарів, то тут взагалі жодних обмежень немає.
Що ж, добре було б, аби сталося саме так, як гадається. Хоча, зокрема, не дуже втішає приклад Молдови, Киргизії та Грузії, які вступили до СОТ надзвичайно швидко, майже стрімголов, особливо не торгуючись щодо умов. На жаль, всі ці три країни згодом втратили значну частину своєї промисловості і в жодній галузі поки що так і не досягли відчутних успіхів.
Але ми, як завжди, будемо вірити у краще. Вступ до СОТ обіцяє простим людям, як то кажуть, і плюси, і мінуси. У країну завозитиметься більше якісного імпортного товару за помірними цінами, контрабанді ж доведеться потіснитись. Можливо, дещо зросте зарплата в експортоорієнтованих галузях економіки, які отримають більший доступ на зовнішні ринки. Але при цьому дуже важливо захистити наших виробників споживчих товарів від надмірної, недобросовісної конкуренції з боку зарубіжних партнерів, аби вони не втратили внутрішній ринок. СОТ надає для цього певні інструменти.
Світова організація торгівлі переживає сьогодні дуже нелегкі часи, всередині у ній триває протистояння між бідними й багатими країнами, які ніяк не можуть домовитись про більш рівноправні умови взаємної торгівлі. Невідомо, яке майбутнє чекає на цю організацію, так само, як і Європейський Союз, куди також дуже хоче вступити Україна. Але сьогодні у нашої держави справді вибору немає. Або приєднатись до СОТ, скажемо так, далеко не на кращих умовах. Або ж опинитись взагалі поза правилами, за бортом світової торгівлі.
Оглядач
Петро КОЛОМІЄЦЬ, (Укрінформ).
вранці -2…-4° 
