Раніше була поширена думка, що українці шукають роботи на чужині, бо вдома на них чекає безробіття. Це правда, але не вся. Вважається, що в нашій країні налічується близько мільйона безробітних, та водночас є й понад 200 тисяч вакантних місць, а попит на робітничі професії у великих містах задовольняється лише незначною мірою. Іноземні інвестори, які поки що повільно й обережно відкривають філіали своїх підприємств в Україні, з подивом констатують, що для їх нормальної роботи бракує кваліфікованої робочої сили. Дається взнаки ще один дуже негативний чинник – украй низька ціна на вітчизняному ринку робочої сили. В 2005 році середня зарплата робітника в Євросоюзі становила 70 доларів у день. В Україні середня місячна зарплата у лютому нинішнього року знову пересягнула 900 гривень (після певного спаду в січні через безліч вихідних днів). І хоча купівельна вартість долара чи євро в Україні незрівнянно вища, ніж у США та Євросоюзі, стимулів "сіяти" й "орати" вдома для багатьох українців замало. Хоча і в Європі рідко хто із наших заробітчан отримує у день статистичні 70 доларів.
Нині ситуація виглядає украй неприємною, але вона може ще погіршитись. Адже і Європа, і Росія у зв'язку із старінням свого населення, а також зниженням рівня його працездатності, будуть змушені якомога ширше імпортувати робочу силу. Скажімо, вже в наступному десятилітті Європі бракуватиме від 10 до 20 мільйонів робочих на рік. В Росії вже сьогодні думають над тим, аби дати шанс на натуралізацію всім нелегальним трудовим мігрантам, яких там, за певними оцінками, налічується понад 10 мільйонів чоловік.
Судячи з усього, Росія взагалі не зможе розвиватись без залучення у дедалі більших кількостях робочої сили із сусідніх держав. Скажімо, міністр регіонального розвитку РФ Володимир Яковлєв на недавньому засіданні дослідницької групи "Демографія та трудові ресурси" ради з конкурентноздатності та підприємництва украй скептично оцінив якість російської робочої сили. "60 відсотків росіян – старі, діти та інваліди, – заявив він. – У нас працює 10 мільйонів жінок. А з 20 мільйонів працездатних чоловіків 1 мільйон – у тюрмах, 4 мільйони – "під рушницею", 5 мільйонів – безробітні, 4 мільйони – хронічні алкоголіки, 1 мільйон – наркомани".
Отже, якщо Схід і Захід продовжуватимуть висмоктувати найбільш повноцінну робочу силу з України, то якісний склад працездатного населення в країні .різко погіршиться. У демографічній структурі населення переважатимуть старіші контингенти населення, що вже й зараз є доконаним фактом. Частка інвалідів та людей із обмеженою працездатністю буде непропорційно значною. А от працівників, здатних "сіяти" й "орати", буде надто мало. І якого розквіту не досягли демократичні інститути, як би не були гарантовані права людини – нічого доброго в такому майбутньому чекати не варто. За неофіційними даними, понад 2 мільйони українців нелегально працюють в Росії. На початку нинішнього року офіційний дозвіл на працевлаштування там отримали 108 тисяч 615 громадян України. Східний "насос" працює на повну потужність. В Європі міркують над тим, як запровадити систему, аналогічну американській грінкарт, яка дасть право іноземцям легально жити й працювати в будь-якій країні Євросоюзу. А Україна навіть спроби не робить зберегти хоч якоюсь мірою свої трудові ресурси. А даремно... Адже ситуація поки що не зовсім безнадійна. Згідно з результатами опитування, проведеного Міжнародною організацією праці, в 2004-2005 рр. середній мігрант заробляв у Росії близько 200 доларів на місяць й близько половини цієї суми відправляв рідним додому. Але двісті доларів на місяць – це вже не такі надвисокі стандарти для України. Реформа системи заробітної плати (а вже розроблено декілька її варіантів) могла б забезпечити більшу привабливість вітчизняному ринку праці, принаймні у порівнянні з російським.
Вітчизняні ж експерти, в цілому, песимістично оцінюють майбутнє українського ринку праці. Вони вважають: навіть якщо міграція з України й різко зменшиться, то дефіцит трудових ресурсів без залучення мігрантів уже з інших країн їй покрити вже не вдасться От, скажімо, погляд на цю проблему завідуючого відділом міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ Олексія Позняка: "Процес обезлюднювання буде поступовим, і ми помітимо його тільки тоді, коли він набуде катастрофічних масштабів. Тому, безперечно, необхідно завчасу розробляти програми залучення мігрантів". Схоже на те, що вигляд мечеті з мінаретом поблизу від церкви в якомусь полтавському чи сумському селі через певний час нікого не шокуватиме.
вранці -2…-4° 
