Світлана ШУЛЬЦ: «Ми ніколи не опускали руки»

Вперше на території району пройшло обласне дійство з нагоди 110-річчя композитора-земляка Р. Скалецького.
Характерним є і те, що в період фінансової кризи і політичної нестабільності район все-таки не знизив темпів розвитку, а окремі галузі навіть дали приріст. Як у промисловості, так і у аграрному секторі. Наприклад, нам не тільки вдалося зберегти фонд оплати праці на рівні попереднього року, а навіть на два мільйони гривень збільшити його. Якщо у 2008 році він становив 125 мільйонів 69 тисяч гривень, то у 2009-му – 127 мільйонів 342 тисячі. А це вже показник соціальних гарантій для населення.
Нам вдалося не знизити і темпів розвитку виробництва, завдяки чому вироблено продукції на 340,8 мільйона гривень у діючих цінах, що на 1,4 відсотка більше проти відповідного періоду попереднього року. На 333 мільйони гривень її реалізовано. Стабільно працювали такі наші лідери, як спиртзавод, ЗАТ «Бершадьмолоко», пивокомбінат, птахокомбінат «Бершадський».
Нам вдалося в цілому також зберегти робочі місця. Хоч деякі галузі, як от будівельна, все-таки зазнали скорочення, однак навіть у цьому випадку із 423 новостворених в цьому році, 142 все-таки збереглися. Тому вважаю, що в районі в цілому відстежується поступ вперед. Решту ж основних показників ми зуміли застабілізувати. А це означає, що як тільки ситуація в країні зміниться на краще, нам вдасться стартувати не з нуля, а з тих позицій, які маємо на сьогодні, і домагатися ще вищих темпів розвитку району.
– А в особистому житті?
– Звичайно ж, одруженням сина. Якщо до цього у нашій сім’ї були тільки хлопці – чоловік і двоє синів, то тепер є ще і донька, чому я не можу не радіти.
– Який би напрямок у діяльності РДА і Вас, як голови, Ви б відзначили, як найбільш вдалий?
– Райдержадміністрація відповідає за багато напрямків і кожний не можна визначити, як другорядний. Наприклад, соціальний аспект управління праці і соціального захисту населення для нас вагомий, бо це підтримка для всього населення. Якщо брати по лінії дітей, то на виконання Указів Президента з приводу опіки над ними, нам вдалося створити для них ще один будинок сімейного типу у Шляховій. Якщо раніше 57 дітейсиріт могли знаходитися будь-де і ми про них могли лише знати, що такі є, то на сьогодні все занесено в електронну базу і кожною дитиною хтось опікується. А відповідні служби серйозно переймаються цією проблемою. У новій прийомній сім’ї Марченкових знайшлося місце для п’яти дітей, які потребували сімейного нагляду. А коли ми рятуємо хоч одну знедолену душу, це вже є дуже вагомим вкладом.
Якщо брати спорт, то район зайняв перше місце серед районів в області по спортивно-масовій роботі.
У нашому районі 16 переможців Всеукраїнських олімпіад різних рівнів і ми займаємо провідні позиції в області і входимо в першу п’ятірку. А учень з Усті є єдиним в області стипендіатом Кабінету Міністрів України.
Якщо брати в аграрному секторі, то теж зібрали найбільший в області вал зерна – 214 тисяч тонн. По виплаті орендної плати ми знову ж таки перші в області спромоглися виплатити три відсотки від вартості земельного паю. Причому, розрахунки здійснено повністю.
Такі підприємства, як спирт - завод, пивокомбінат, птахокомбінат «Бершадський», не допустили спаду виробництва у промисловості.
У соціальній інфраструктурі нам теж вдалося при допомозі нашого земляка, народного депутата А.С. Матвієнка, отримати кошти на завершення магістральних газо - проводів з Маньківки на Крушинівку та Шумилів. Маньківка розпочинала газифікуватися теж при його сприянні.
Щоб газифікувати Шумилів і Крушинівку, ми включені при його підтримці у програмурозпорядження Кабінету Міністрів України і маємо надходження коштів – це 350 тисяч гривень, які найближчим часом будуть використані на завершення будівництва магістрального газопроводу. З районного бюджету у настільки складний кризовий рік ми також спромоглися виділити певні суми на завершення газифікації Дяківки, Ставків. Отже, можна вважати, що завдання, які поставила перед собою райдерж - адміністрація, виконано.
Нам вдалося одержати майже мільйон гривень на переведення на електроопалення Бершадської середньої школи №1. Тільки через морози не могли справитися з цією роботою до 20 грудня.
Вдалося, нарешті, завершити і будівництво пологового будинку, який будувався з 1992 року, і ми вже навіть працюємо над темою придбання відповідного обладнання для нього, у чому також допомагає Анатолій Сергійович. За його сприяння ми не зупинилися і у плані газифікації всього району – зараз за наказом НАК «Нафтогаз України» отримуємо п’ять мільйонів надходжень на магістральний газопровід високого тиску Тростянець-БирлівкаВербка. Взагалі, все, що стосується газифікації району, то його заслуга. Якби не криза, здобутки, звичайно, могли б бути ще вагомішими. Нині ж, протягом року, ми іноді навіть не встигаємо перелаштовуватися на нові вимоги настільки мінливого нашого законодавства. Наприклад, у земельній, будівельній галузях, проектно-архітектурній справі. Хоч усе це он як ускладнювало життя, ми майже завершили ремонт районного будинку культури – залишилося відремонтувати лише залу для глядачів.
Тобто, коли більшість опустили руки, ми прагнули чітко діяти по намічених планах, і це дало результати.
Хоч наприкінці року особливо важко, зуміли закрити позиції, які були заплановані.
– А що, на Ваш погляд, не вдалося здійснити, і з яких причин?
– Чи не найболючішою, найважчою для району проблемою є те, що населення не отримує належного медичного обслуговування, якого потребує. Ми переймаємося радощами, що економіка не дала спаду, але якби ще й медицина відповідала всім потребам, наше населення набагато менше відчувало б погіршення свого соціального стану. Боляче спостерігати, що держава нездатна забезпечити його обслуговування.
І в цьому проблема всього нашого суспільства. Ми профінансовані ліками лише на 4 відсотки від потреби, от і лягає весь тягар витрат на їх придбання на людей. Якщо у сім’ї ніхто не хворіє, то ще можна вижити, а що робити решті? От і впадає людина у відчай, коли не вистачає статків на лікування. А влада не може нічого їй запропонувати. Про дану проблему я вже чотири роки веду мову на всіх рівнях, але лише захворюваність на грип у цьому році заставила на повний голос заговорити про неї.
– На скільки економічні здобутки нашого району вплинули на добробут жителів Бершадщини? Він став кращим чи навпаки, погіршився?
– З огляду на те, що будівельна галузь мала значний спад, причому не тільки по району – а ми виробляли будівельні матеріали навіть на експорт, обсяги їх виробництва значно знизилися. А звідсіля і всі інші наслідки. Але як дивитися в цілому, то решта виробництв залишилися на тому ж, що і були, рівні. Тому таким же залишився і фонд оплати праці, а у сільському господарстві зарплата навіть на 35 відсотків зросла. А це, як і виплати трьох відсотків за оренду паїв, є додатковим надходженням до особистих підсобних господарств. Тому однозначної відповіді, на скільки зменшилися статки людей, не можна дати. Якщо орієнтуватися на обсяги товарообігу, то він також зменшився не суттєво. Виходить, підприємницькі галузі всетаки працювали і мали надходження. Щоправда, давалися вони значно важче. Мали місце навіть ризики. Адже з дванадцяти програм у сільському господарстві, які мала фінансувати держава, працювали тільки дві. Та ще й банки не кредитували. Тому вбачаю у всіх досягненнях заслугу наших керівників, які зуміли забезпечити себе внутрішніми резервами і не зупинити виробництво. Усі наші господарства в АПК завершили рік з прибутками.
Виконуються і всі бюджети, що теж є суттєвим показником, не допущено спаду надходжень до Пенсійного фонду – якщо торік зібрали 41 мільйон гривень, то у цьому році – 44 мільйони. Якщо середня заробітна плата становила по району – 1108,97 гривні на одного працюючого, то у цьому році за 10 місяців – вже 1251,4 гривні. Зокрема, у сільському господарстві вона зросла з 851 гривні до майже 1200, а у промисловості – від 1540 до 1635 гривень. Отже, несправедливо було б твердити, що стан життя погіршився. Важче стало тим, хто втратив роботу.
Але держава і їх підтримує – субсидіями, через центр зайнятості.
– Нині стало модою списувати все на економічну і політичну кризи в країні.
Наскільки її відголоски вплинули на сьогодення району?
– Ми також могли б кивати на кризу, проте ніколи не опускали руки. Так, рік був дуже важкий, але зроблено все-таки багато. Завдання, які ставили перед собою, ми практично виконали. Не встигли із запланованого вирішити лише проблему підвозу дітей – для цього не вистачило два автобуси. Причому, кошти на них були заплановані. На жаль, їх не виявилося у державній казні.
Але сподіваємося вирішити і цю проблему. Залежатиме все лише від бажання і уміння працювати кадрового, управлінського персоналу, які задають тон у роботі всіх структур.
А ще не варто скидати з рахунків, що це був рік політичних амбіцій перед виборами.
А на території району 56 політичних партій, кожна з яких прагне знайти у роботі влади хоч якусь прогалину, щоб зробити на них піаркампанію. Не раз доводилося вислуховувати навіть наклепи, які абсолютно не відповідають дійсності. Але замість того, щоб виправдовуватися, які ми хороші, ми постійно прагнули діяти. В результаті в освіті, наприклад, ми є єдиним районом області, де у кожній школі підключено Інтернет. І можна було б наводити й інші приклади.
– Що б Ви побажали нашим читачам напередодні Нового року?
– Перед тим, як щось побажати, хочу подякувати всім людям за те, що в досить важких умовах вони дбали за збереження власної сім’ї.
А побажати хочу, насамперед, здоров’я, людяності, благополуччя, віри і оптимізму в те, що все-таки живемо ми на благодатній українській землі, будуємо красивою і заможною Україну. Хочу, щоб люди повірили, що нові політики, нова перспективна влада все-таки розбудують нашу державу.
А як керівник району, окремо хочу висловити подяку за підтримку і привітати з Новим роком А.С. Матвієнка.
Його допомога відчувається на кожному кроці, хоч сам він і не афішує, що робить для району, його людей.
А читачам районки бажаю гарних новин, світлих днів, родинного щастя і благополуччя.
Павло КУШПЕЛА.