Інтерв’ю з Г. М. Заболотним про підсумки поїздки на Бершадщину

Я вчора подивився 80 процентів полів району, навіть такі закутки, де востаннє бував, коли працював агрономом. Я задоволений тим, що побачив, хоч врожай, через малу кількість весняних опадів у районі, буде дещо нижчим за торішній. Але найголовніший висновок – і Бершадщина, і Вінниччина будуть з хлібом.
Ми обговорили з керівниками району і багатьох господарств й проблеми розвитку тваринницької галузі, зустрілися з ними безпосередньо на полях. Із задоволенням відвідав Джулинку, де побував на демонстраційних ділянках.
Сьогодні день розпочався з прийому громадян, і ви були свідками, як багато людей прийшло на прийом. Я всіх навіть не встиг прийняти, але десь із півсотні їх було прийнято. Ви чули і бачили – комусь потрібна була матеріальна допомога, комусь треба було терміново посприяти із лікуванням та операціями, придбанням транспорту для інвалідів, вирішити інші людські проблеми. При - йшло й чимало керівників, щоб допомогти громадам – окремі сільські голови, головні лікарі дільничних лікарень. Зі мною, як ви бачили, була патронажна служба, яка буквально кожне звернення за моєю вказівкою доведе до завершального розгляду і вирішення. І все, що можна буде зробити, ми зробимо одно - значно.
Ну і друга частина – це наші відвідини Флорино, сільського дитсадка, де відповідно до програми, яка фінансується ООН, було вручено автобус, який підвозитиме діток до дитсадка і школи. Ми також вручили подарунки дитсадку і ФАПу. А головне – зустрівся із сільськими головами, які стали учасникам засідання координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові районної ради.
Вчора я з великим задоволенням взяв участь у районному зібранні, приуроченому Дню медика, де привітав усіх від імені обласної влади.
Це була звичайна робоча поїздка, за виключенням того, що вона була на мою рідну бершадську землю, де я народився, і яка мене направила у велике життя.
– Про що засвідчила така велика кількість людей до Вас на прийом?
– Це зовсім не говорить про те, що районна влада гірше працює. Справа в тому, що я місцевий, багато років тут попрацював у різних колективах від рядового агронома до першого керівника району.
Мене всі добре знають, тож люди сподіваються, що земляк неодмінно допоможе, чуйніше відреагує на їх проблеми.
А на місцях влада, наскільки це можливо, прагне вирішувати все, що в її силах.
Правда, трапляються й випадки неуваги, поверхового розгляду справ тощо. Так як бувають випадки необґрунтованих скарг. Тому треба шукати компроміс.
– Сьогодні люди на прийомі зверталися до Вас з різними питаннями. Але були й досить тривожні – це коли сільський голова побив жительку села і коли працівники Красносільського цукрозаводу декілька місяців вже не отримують зарплати і навіть не знають хто власник цього підприємства.
– Я думаю, що ви чули і бачили мою реакцію. Висновки будуть обов’язково зроблені по відношенню до сільського голови – я напишу листа, щоб даного горе-керівника відрахували з Академії управління при Президентові України й дам доручення правоохоронним органам детально розібратися в усьому. Адже побити жінку, перебуваючи на державній посаді – це недопустимо.
Щодо ситуації по Красносільському цукрозаводу, то скажу наступне. Знаєте, коли люди продають свої акції, то вони, як правило, ніколи не радяться з владою, а спішать отримати ті «копійки». В результаті приходять власники, які не знають, як організувати виробничий процес. А відповідно до закону влада не має права втручатись в господарську діяльність. Хоч я вважаю, що влада ще більше не має морального права залишати такі факти поза увагою.
Тому я, коли зустрічався з керівниками сільгосппідприємств, вніс пропозицію, щоб вони стали співвласниками заводу. Це, думаю, єдино правильний вихід, тому що вони тоді будуть зацікавленими як у вирощуванні цукрових буряків, так і в їх переробці. Ми почнемо займатися цим заводом негайно. Тим більше, що тут вчора вже працював мій помічник і є офіційне звернення до влади від трудового колективу.
– Які Ваші враження від перебування в районі?
– Враження дуже приємні.
Запам’яталося, що майже не було так званих «шкурних» прохань, а люди більше зверталися із загальними проблемами розвитку села, його благоустрою, відродження і розвитку підприємств. Не було ніякої агресії, і все вирішувалося в спокійній конструктивній обстановці. З усіма, з ким зустрівся, я знайомий. Як і вони знають мене. Тому дуже хочу, щоб Бершадська земля й надалі розквітала, щоб тут спокійно жили й працювали люди, раділи своїм дітям та онукам.
Павло БАЙДАЛЮК.