Івана Купала - одне з найвеселіших та найяскравіших язичницьких свят. День літнього сонцестояння святкували не тільки на слов'янських землях, а і по всій Європі. У різних країнах Купала називають по-різному: Купайло, Аграфена Купальниця, Собітка, Ліго, Мідсоммар, Йоханус, Йонінес, Яанів день, - але суть свята від цього не змінюється. Це свято сонця, середини літа, природи та її сили.
Чому саме день літнього сонцестояння? Природа буяє, сонце віддає їй та людям всю свою снагу та силу. День літнього сонцестояння - найдовший за рік, а ніч - найкоротша. А після нього звертає на осінь та зиму, на короткі дні та довгі ночі, на послаблення сили Сонця.
Ось люди і намагались долучитись до сонячної енергії, набрати її про запас, аби на всю зиму набрати сили, здоров'я, міцного кохання, плодючості і собі, і своїй родині, і всій своїй господі.
День літнього сонцестояння - 21-22 червня. Чому ж ми святкуємо Купала 6-7липня? Що це за...дивина? Все досить просто.
Під час хрещення Русі всі язичницькі свята намагались пов'язати із християнськими - аби християнські міцніше вплітались у канву язичницького життя, а язичницькі потихеньку спливали собі за водою. Тож Купала трохи перемістили - на 24 червня, на день Іоанна Хрестителя. Так свято і почало називатись не просто Купала, а Івана Купала. А потім із переходом зі старого стиля календаря на новий свято передвинулось ще на пару тижнів...І ось маємо. Проте найсправжніше свято Купала - то таки день літнього сонцестояння.
Купала - свято вогню та води. Вважалося, що вогонь, вода та вся природа у цей день та ніч можуть віддати людині свою силу.
Завжди у цей день та, звісно, всю ніч палали багаття та творились всілякі обряди.