- Ібрагіме Абдуловичу, ви категорично виступаєте проти терміну «аварійний комісар». Чому?
- Термін «аварійний комісар» виник у XVII-XVIII столітті. Переважно він стосувався морського страхування. Страхові компанії, які працювали на лондонському ринку, страхували перевезення, судна. І в усіх морських портах вони мали своїх представників. Останні називалися «average agents» - «комісари з аварій». Такі спеціалісти визначали причини пошкодження вантажів чи кораблів. Потім вони долучали до своєї роботи аджастерів, які оцінювали вартість збитків, завданих вантажам чи суднам.
Згодом термін «аварійний комісар» прижився у моторному страхуванні. Це сталося в 1998 році, коли Прем’єр-міністром України був Валерій Пустовойтенко. Він тоді підписав положення про діяльність страхових комісарів.
Необхідність у такому документі була очевидною. Справа в тому, що Україна на той момент збиралася запровадити обов’язкове страхування цивільної правової відповідальності власників транспортних засобів. І треба було визначитися, хто займатиметься питаннями врегулювання збитків. Маю сказати, що оцінити збитки транспортного засобу, визначити, чи підпадає причина настання страхового випадку під покриття страхового полісу, дуже непросто. Тобто, треба було підготувати відповідних спеціалістів, що невдовзі і було зроблено. Їх назвали аварійними комісарами.
Оскільки цей вид страхової діяльності виявився найбільш розвиненим, то, як я розумію, термін «аварійний комісар» вирішили «вмонтувати» і в агрострахування. Тим паче, що до нього після недавнього ухвалення Верховною Радою Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» демонструється підвищена увага. Ще б пак – відповідно до нього відроджується субсидоване агрострахування. А це означає, що держава стає безпосереднім учасником страхового процесу в сільському господарстві. Тому вона зацікавлена у наявності спеціалістів, здатних визначити причини та обсяги сільгоспзбитків. До того ж, спеціалістів незаангажованих, об’єктивних.
Та насправді термін «аварійний комісар» не відповідає усталеним канонам. На ринку, пов’язаному з майновим страхуванням, зокрема, страхуванням великих сільськогосподарських комплексів, існують такі поняття, як «сюрвейєр» та «аджастер».
«Сюрвейєр» - це спеціаліст, який оглядає об’єкти перед страхуванням. Він дає висновок, чи є на даному об’єкті якісь відхилення від обов’язкових умов, які обумовлюються в договорі страхування. Та сама озима пшениця береться на страхування лише в тому випадку, якщо вона відповідає певним параметрам. Наприклад, якщо вона має досить розвинену кореневу систему, відповідну висоту, 3-4 листочки тощо.
Аджастер оцінює вартість збитків. Його завдання – дати незалежну оцінку, яка однаковою мірою задовольнить страховика та страхувателя.
Зробити це непросто. Справа в тому, що з наставанням ризикової події сільгоспвиробник, як правило, налаштовує себе на максимальну страхову виплату, а страховик, навпаки, - на мінімальну. І треба бути грамотним спеціалістом, уміти проводити переговори, (якщо хочете – бути дипломатом), щоб поєднати інтереси сторін, зберегти їх партнерські стосунки.
Термін «аджастер» не випадковий. Він походить від англійського «adjustment» - врегулювання. І цим усе сказано.
- Виходить, що аварійний комісар повинен виконувати функції сюрвейєра та аджастера?
- Виходить, що так. Якщо аварійний комісар після відповідної підготовки отримує сертифікат оцінювача, то він може оцінювати вартість збитків. Наприклад, вартість збитків автомобіля, що постраждав. А інший аварійний комісар виконує лише функції сюрвейєра. Він виїжджає на ДТП, оглядає автомобіль, фотографує його та робить висновок, де саме він постраждав. Якщо такий аварійний комісар має ще й ліцензію на право оцінки вартості збитків, то він може виконувати й аджастерські функції.
- А як це виглядатиме в агрострахуванні?
- Так само. На агростраховий ринок уже приходять перші аварійні комісари. Вони виконуватимуть сюрвейєрські та аджастерські функції. Тобто, виїжджатимуть на попередні огляди посівів, якщо виникатиме необхідність, займатимуться врегулюванням збитків, завданих сільгоспвиробникам.
- Наскільки в даному випадку є виправданим поєднання двох функцій – сюрвейєрських та аджастерських?
- У даному випадку кажуть – голодному й опеньки м’ясо. Ми можемо на одній руці порахувати спеціалістів, які мають агрономічну освіту та розуміють, що таке агрострахування, як ним слід займатися.
У вимозі, яку Нацкомфінпослуг висуває до страхових компаній, говориться, що лише ті з них допускаються до агрострахування з державною підтримкою, які в своєму штаті мають не менше семи спеціалістів з питань агрострахування. Причому 2 з них мають займатися сюрвейєрською діяльністю, а 2 – аджастингом.
Тепер давайте рахувати. Реально агрострахуванням в Україні займається 15 страхових компаній. Помножте цю цифру на 7 і отримаємо 105. Саме стільки аджастерів та сюрвейєрів уже зараз повинен мати наш ринок. А ми випустили лише 30 аварійних комісарів. І якщо розділимо їх функції на сюрвейєрські та аджастерські, то можете уявити, скільки ще часу знадобиться для того, аби підготувати необхідну кількість фахівців.
До вашого відома, в Канаді в кожному районі є, щонайменше, по одному сюрвейєру та аджастеру. І якщо трапиться якесь лихо – град, сильний вітер чи ще щось – вони одразу зареєструють його. Все це добре, але слід пам’ятати, як довго до такого зрілого агрострахування йшла ця країна.
- Законом «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» передбачається, що аварійні комісари мають стати незалежними експертами. Наскільки це виправдано?
- Цілком виправдано. Припустимо, страхова подія сталося в Запорізькій області. Страхова компанія з Києва дзвонить місцевому аджастеру та каже – подивіться, що сталося у такому от господарстві та підготуйте звіт. Той не зволікає і через годину-другу вже на місці виконує свою роботу.
У нашій справі час нерідко відіграє вирішальну роль. Фахівець бачить реальну ситуацію, а не ту, що була вчора чи, тим паче, кілька днів тому. Тож він може об’єктивно оцінити її. Буде гірше, якщо сюрвейєри та аджастери залишаться в штаті страхових компаній. Тоді вони керуватимуться не інтересами загальної справи, до якої однаковою мірою причетні сільгоспвиробники та страховики, а корпоративними інтересами.
- Тобто, ідея полягає в тому, щоб уже зараз перейти до створення незалежного інституту фахівців із збитків. Але практика показала – більшість перших аварійних комісарів представляють страхові компанії і по завершенні відповідних курсів не мають наміру йти на вільний хліб. Як тут бути?
- Пошлюся на досвід Америки. Там існують аджастери двох типів – independent та public. Рublic – це той аджастер, якого наймає страхуватель. Страхова компанія наймає independent. Бо не завжди навіть незалежний аджастер може об’єктивно оцінити збитки.
Скажімо, незалежний аджастер оцінив вартість збитків, але клієнт залишився незадоволеним запропонованим варіантом і вирішив його оскаржити. Це його право. Тому клієнт наймає свого аджастера. І тоді два спеціаліста із збитків вирішують, як домогтися компромісу.
Я думаю, що в ситуації, яка склалася, треба діяти по-американськи. Тобто, треба вправно захищати свої інтереси, свої гроші.
- Наскільки це реально в наших умовах, де діє принцип: хто платить гроші, той і замовляє музику?
- Поламати нашу ментальність буде важко. Але треба створювати і зміцнювати незалежний інститут з числа спеціалістів із збитків. І не лише його.
Щоразу, коли мова заходить про страхування, ми маємо на увазі страховиків та страхувателів. Враження складається таке, що крім них на страховому ринку більше нікого нема. Та це не так. Інфраструктура страхового ринку різноманітна. Зокрема, вона включає професійних продавців, агентів, брокерів, сюрвейєрів, аджастерів, актуаріїв та ін. Всі вони забезпечують процес страхування й тому повинні працювати синхронно.
А у нас що виходить? На весь ринок припадає лише 20 дипломованих актуаріїв. А страхових компаній – 473. Чи можна таким мізерним ресурсом задовольнити їхні запити, які стосуються розрахунків тарифів? Питання більш ніж риторичне…
- Щоб бути об’єктивним аварійним комісаром, треба бути незалежним від страхових компаній та страхувателів. А щоб бути незалежним, треба організувати власну справу. У зв’язку з цим одразу два запитання. Перше – як цю справу організувати? І друге – чи можна знайти себе в бізнесі, надаючи такі специфічні послуги, особливо якщо врахувати, що в Україні нема достатніх передумов для успішного підприємництва?
- Аварійний комісар може бути фізичною особою і сплачувати податки як фізична особа. Він може бути приватним підприємцем на єдиному податку. А може бути юридичною особою.
Я починав агентом. Потім був на єдиному податку, а вже коли у мене обігові кошти зросли, став юридичною особою. Тож можливості піднятися й зіпнутися на ноги є. Головне – захотіти та грамотно ними скористатися.
Погоджуюся, держава повинна стимулювати зростання від малого бізнесу до великого. Але у нас така держава, яка є: вона більше дбає про себе і менше про тих, хто її утримує. Тому, не забуваючи про суспільні інтереси, ми повинні потурбуватися про себе. І будьте певні – у нас все вийде.
Логіка підказує, що саме так і має бути. Україна має величезний потенціал. У нас 16 млн. гектарів чорноземів. Якщо вміло налагодити на них сільгоспвиробництво, то ми можемо стати активними учасниками вирішення глобальної продовольчої проблеми.
Ми збираємо по 30-40 центнерів зерна з гектару та радіємо таким врожаям, а в Європі 70-90 центнерів уже давно стали нормою. Зрозуміло, що не сьогодні-завтра з’явиться більше ініціативних людей, які зацікавляться українським селом, з’явиться більше вільних грошей, яких потребує аграрний сектор. Тоді запитаними будуть послуги сюрвейєрів, аджастерів та інших фахівців, які забезпечують повноцінне функціонування агрострахового ринку.
- Скільки Україні потрібно спеціалістів із збитків?
- Я думаю, вони мають бути в кожному районі. А всього в Україні 490 районів.
- Новоспечені аварійні комісари схиляються до необхідності створення власної асоціації. Кажуть, що вона їм потрібна для захисту професійних та корпоративних інтересів. Та Асоціація аджастерів і сюрвейєрів в Україні вже існує. Який тоді сенс створювати подібну структуру?
- У нас кажуть: два українці – три гетьмани. Може, серед аварійних комісарів є активні люди, які хочуть помахати булавою. Одне можу сказати – Бог їм в поміч. Та якщо знайдуться ті, хто приєднається до наших лав, ми лише зрадіємо.
- Ви не боїтеся конкуренції?
- Ні. Наприклад, в Америці існують одразу 2 асоціації – агентів та брокерів. В Україні діють 3 асоціації страховиків і всі конкурують між собою. І це – добре. Бо кожна асоціація відстоює власну точку зору. Тим не менше, всі вони при необхідності готові поєднати зусилля. Так було, коли стояло питання про агентів та брокерів. УФУ, Ліга страхових організацій України та Асоціація «Страховий бізнес» сказали: давайте діяти разом. Бо це було в інтересах страховиків і брокерів, в інтересах усього страхового ринку.
Роман НЕЧИПОРУК, Національний прес-клуб «Українська перспектива» для bershad.ua
вранці -2…-4° 
