Прибічники інтенсивних технологій, які наразі активно використовуються у вітчизняному сільському господарстві, переважно скептично ставляться до органічного напрямку. Мовляв, він не витримає конкуренції і тому не має шансів на виживання.
Доводи не нові: вони лунають ще з початку 90-х років, коли прихильники екологічно чистого землеробства вперше заявили про себе. Та, як видно, поборникам отримання рекордно високих результатів за рахунок активного застосування агрохімії доведеться визнати помилковість своїх суджень.
Це підтверджують доводи, що пролунали під час київського круглого столу. Зокрема, голова правління Федерації органічного руху в Україні Євген Милованов сказав, що сьогодні в нашій країні під органічне землеробство відведено загалом 250 тис. гектарів. За цим показником ми посідаємо 22 місце в світі і третє – серед сусідів. Попереду лише Польща та Чехія.
Що дуже важливо – площа, яка відведена під органічне землеробство, постійно збільшується. А це засвідчує, що потреба в екологічно чистих продуктах харчування в Україні зростає. Сьогодні їх у нашій країні вже продається на 12,5 млн. євро.
Органічне землеробство, за словами Євгена Милованова, сконцентроване переважно у центрі та на півдні країни. При цьому спеціалісти визнають, що останніми роками підвищений інтерес до нього демонструють й аграрії інших регіонів, зокрема, Західної України, Київської, Вінницької та Одеської областей.
Лідер органічного руху підкреслив: якби держава реально допомагала нашим «органікам», то їх внесок у забезпечення продовольчої безпеки країни та розвиток вітчизняного АПК був би набагато вагоміший. А так доводиться вдовольнятися тим, що маємо.
Наприклад, у країнах Євросоюзу прибічники екологічно чистого землеробства отримують суттєві дотації. З розрахунку на 1 гектар вони можуть складати до 1 тис. євро. В Україні про таку вагому фінансову підтримку сільгоспвиробникам екологічно чистої продукції годі мріяти. З вуст чиновників, які відповідають за державну казну, вони лишень чують – грошей нема і не варто чекати.
Не склалося у нас і з законодавчим забезпеченням. Ухвалений торік закон «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» досі не запрацював. Він терміново потребує підзаконних актів, а багато з них досі перебувають на стадії розробки.
Якість згаданого закону теж бажає кращого. Не встиг він вийти за межі Верховної Ради, а прихильники органічного руху вже почали переконувати – документ «сирий» і тому потребує термінового доопрацювання.
Зазвичай, такі висловлювання чутно після того, як той чи інший закон покаже себе на практиці. І в цьому сенсі нинішня ситуація є унікальною. Вона засвідчує, що законодавці виявилися не на висоті – вони не врахували всіх побажань «органіків» і тепер з’являється необхідність виправити власні помилки.
Непростим випробуванням для прибічників органічного землеробства може стати нинішня економічна криза. Експерти не виключають, що зниження життєвого рівня більшої частини українського населення, яке спостерігається останнім часом, може призвести до спаду попиту на екологічно чисту та одночасно більш дорогу сільгосппродукцію.
Щоправда, нинішня криза, на відміну від попередньої, не зачепила інші країни. А це означає, що збережуться попередні експортні поставки і, насамперед, до багатих європейських країн, населення яких вже давно надає перевагу здоровому харчуванню. Так, у Німеччині, за інформацією Євгена Милованова, обсяг органічної продукції, що споживається, вже сягнув 6 млрд. євро та продовжує збільшуватися.
Євросоюз уже заявив про свою підтримку українських аграріїв. В односторонньому порядку він відкрив для них свої ринки, та це не означає, що наші сільгоспвиробники можуть тепер безтурботно радіти. Важливо не лише вийти на європейські ринки, але й закріпитися на них. А зробити це в умовах постійно зростаючої конкуренції буде непросто.
Втім, не лише європейці, але й американці розкуштували смак здорової їжі. І це попри сталу думку, ніби вони надають перевагу фаст фудам.
Виконавчий директор сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Чиста флора» з Івано-Франківщини Михайло Стовпюк поділився своїми враженнями від недавнього перебування у США. За його словами, у цій країні органічне землеробство теж стартувало недавно – у 90-і роки. Але стартувало потужно й успішно. Досить сказати, що лише в перший рік після ухвалення «органічного» закону екологічно чистої продукції у цій країні було вироблено на 39 млрд. доларів.
Примітний факт: на відміну від наших фермерів американські не залишені напризволяще. Мовляв, ти сам зробив свій вибір, а тепер як хочеш, так і виживай. Учасники органічного руху в США отримують потужний науковий супровід. Консультаційні послуги надають не лише дорадники, але й викладачі, студенти місцевих університетів.
У багатьох американських супермаркетах, розповів Михайло Стовпюк, можна купити органічну продукцію. Щоб знайти її, не треба мати талант детектива. Зазвичай, вона розташовується на окремих стелажах у найбільш людних місцях.
Та нашим фермерським господарствам «зайти» до торговельних мереж вкрай складно, а особистим селянським господарствам і зовсім нереально. Вони не в змозі сформувати товарні партії, відповідним чином стандартизувати, запакувати, підготувати до продажу свою продукцію та гарантувати її безпеку. Тому в наших супермаркетах продукти харчування з маркуванням, яке засвідчує їх природне, а не хімічне походження, скоріш виключення, ніж правило.
Знов-таки, українські супермаркети якщо й беруть екологічно чисті продукти харчування на реалізацію, то надають перевагу зарубіжним виробникам. А американці роблять ставку на фермерів, які живуть та працюють неподалік. Тим самим вони підтримують місцеву економіку, а з нею купівельну спроможність своїх земляків, отримуючи при цьому власну бізнесову вигоду.
Та, перш ніж продати продукцію органічного землеробства, її треба перетворити на товар. Тобто, надати їй належного вигляду, який зацікавить покупця. І тут без переробки не обійтися.
Всі це розуміють, як розуміють і те, що в Україні набагато простіше виростити сільгосппродукцію і набагато складніше її переробити. В усі часи бракувало відповідних потужностей, а часто й бажання займатися цим. В умовах ринку ситуація змінилася: тепер бракує грошей для організації сучасної переробки та належного досвіду.
Вже кілька років зберігається тенденція до вирішення цієї проблеми за допомогою сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Бо вони посприяють розвитку малого та середнього сільського бізнесу, який досі задихається в аж ніяк не дружніх обіймах перекупників, котрим через відсутність належної переробки змушений віддавати значну частину свого можливого прибутку.
Йдеться, насамперед, про фермерські та приватні селянські господарства. На своїх невеликих земельних наділах та орендованих полях, які часто нараховують кілька гектарів, вони примудряються знімати високі врожаї і так робити суттєвий внесок у забезпечення продовольчої безпеки країни. Разом вони, за даними Асоціації фермерів та приватних землевласників України, виробляють понад 90% картоплі, 85% молока, 75% яловичини, більшу частину свинини, овочів та фруктів.
І все б нічого, якби не та сама проблема: у казні грошей нема і не варто чекати. А без них усі наміри, якими б хорошими вони не були, залишаються декларативними. З цієї причини кооперативний рух у сільській місцевості попри всі сподівання так і не став масовим.
«Наразі не став масовим», - уточнює спеціаліст з організації виробників Проекту USAID «АгроІнвест» Владислав Карпенко. Його переконання: «Коли є хороша ідея і палке бажання її реалізувати, гроші завжди знайдуться».
З ідеєю, вважає Владислав Карпенко, склалося якнайліпше. Вона полягає в згуртуванні зусиль «органіків» та кооператорів. При цьому кожен самостійно виробляє екологічно чисту сільськогосподарську продукцію, а потому спільно її переробляють та продають.
У багатьох країнах принцип об’єднання зусиль діє давно і, що важливо, - результативно. Приміром, згідно з інформацією, озвученою під час круглого столу завідуючою кафедрою Житомирського національного агроекологічного університету, доктором економічних наук Наталією Зиновчук, у скандинавських країнах через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи реалізується 80% всієї сільськогосподарської продукції, у Нідерландах – 65%, у Німеччині, Франції та Іспанії – 52%.
Можливе поєднання українських «органіків» та кооператорів, яке в багатьох випадках уже існує, якщо не приречене на успіх, то, принаймні, його передбачає. Пояснюється це дуже просто. Екологічно чисті продукти харчування користуються підвищеним попитом за кордоном. І навіть якщо вони з тих чи інших причин тимчасово не будуть запитані всередині країни, їх завжди можна буде експортувати. А це означає, що ця справа перспективна і у прихильників органічного землеробства та переробників їх продукції залишається хороший шанс отримати суттєвий прибуток.
Схема проста та приваблива. Владислав Карпенко сподівається, що вона припаде до душі більшості з тих, хто працює на полі без застосування хімії. Наразі їм у буквальному розумінні доводиться виживати, радіти, що попрацювали на «нуль», а не залишилися із збитками.
Прихильників органічного землеробства називають романтиками. З них часто кепкують, їм передрікають банкрутство. А вони, попри всі труднощі, виживають. Тепер у них з’являється реальний шанс стати прагматиками, які вибудовують свій успішний бізнес не лише на принадній ідеї, але й на точних економічних розрахунках.
Максим НАЗАРЕНКО, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань для bershad.ua
вранці -2…-4° 
