Храм Вознесіння знаходився на околиці таких населених пунктів: сіл Бершаді, Колосіївки та містечка Бершаді.
Нині діюча церква на честь Вознесіння Господнього із цегли, однокупольна, побудована в 1854 році на кошти місцевого власника цих земель Станіслава Юревича. Є відомості, що до цього тут був храм дерев'яний, однокупольний на честь Вознесіння Господнього: церква була розібрана, на місці старого престолу поставлено кам'яний хрест, а також дощатий паркан.
На тодішньому новому цвинтарі знаходилась усипальниця сімейства Ільницьких, а також храмова плита на могилі Лютеранського пастера Оллофа.
Церква Вознесіння мала у своїй власності 49 десятин 2245 сажнів землі Видатним священиком на той час був Осодор Волосевич. Працьовитий та авторитетний, він доклав багато зусиль для будівництва й облаштування храму. При церкві діяла церковно-приходська школа.
У 1865 році почало діяти Міністерське училище. У 1892 році була відкрита школа грамоти для дівчаток. Храм Вознесіння у Бершаді у 30-50-х роках XX ст неодноразово закривала й руйнувала тодішня влада. Було знято куполи, і переобладнано храм на клуб, спортивний зал, а потім музей.
Більша частина внутрішнього оздоблення і церковних картин була знищена.Останнім священиком напередодні закриття церкви був батюшка Петро Якович Древіцький. Священик дуже плакав, коли атеїсти закривали храм. Звертаючись до прихожан, він сказав, що минуть часи глуму і переслідувань релігійних громад, а наша віра в Бога правильна, і церква Ісуса Хреста знову відкриє свої двері для прихожан.
Не злякали батюшку Древщького заборони тодішньої влади. Він продовжував здійснювати службу у своїй хаті на вулиці Червоній, тут же здійснював обряди хрещення тощо, а у великі свята проводив службу у капличці на цвинтарі.
Минули часи войовничого атеїзму, і наприкінці 80-х рр. XX ст. багато людей стало повертатися до церкви, до Бога. Релігійна громада Бершаді поставила питання перед тодішньою владою про необхідність передачі їй храму Вознесіння й відновлення служби. З великими труднощами та при сприянні нинішнього народного депутата Матвієнка Анатолія Сергійовича на початку років XX ст. храм повернули релігійній громаді міста Бершаді. Велика заслуга в цьому місцевих прихожан Катерини Олександрівни Черевань, Олекія Тихоновича Гаврилюка, його дружини Настасії, Марії Вікторівни Тищенко і інших, хто звертався до Вінницької обласної ради, Міністерства культури, Верховної Ради.
Настоятелем храму був призначений отець Даміан. Розпочали відбудову - пізніше. Великий внесок у цю святу справу зробив отець Олег. Було встановлено куполи на храмі, проведено ремонтні роботи внутрішні та зовнішні, побудовано паркан, упорядковано подвір'я, побудовано центральну вхідну арку , подвір'я. Сьогодні Бершадський храм Вознесіння є не тільки обителлю для - славних прихожан і місцем здійснення релігійних обрядів, а ще й окрасою нашого міста. Дорога до храму завжди відкрита для всіх, хто побажає прийти.
вранці -2…-4° 
