Василь Кирилович Троянський (Пасєка) народився 23 травня 1928 року в селянській родині в селі Джулинка. Але дитячі та юнацькі роки провів в основному в Орлівці Теплицького району Вінницької області, звідки були родом батьки. І тут його застала війна...
Мати в період окупації, спасаючи сім'ю від фашистського рабства, тим паче, вивозу дітей до Німеччини пішла на хитрощі - зменшила Василю рік народження на пару років. Тепер син її Василь Пасєка народився не в Джулинці (як свідчив метричний запис того періоду), а в селі Орлівка (про що й стверджує нове метричне свідоцтво). Під час війни, ще підлітком, Вася став зв'язковим - розвідником Вінницького партизанського з'єднання, яким командував Яків Мельник, комісаром був Дмитро Бурченко. Хлопчина під псевдонімом „Троян" ходив у сміливі рейди до Київського підпілля. Хоча до цього довелося побувати з рейдами і на півдні - в Одесі, і на заході - на Волині та Білорусії.
Наприкінці жовтня 1943-го року за наказом Українського штабу партизанського руху (УШПР) Василь „Троян" був направлений до Києва, де разом з іншими юнаками і бійцями Київського партизанського з'єднання Івана Хитриченка уже на початку листопада приймав участь у визволенні столиці та навколишніх населених пунктів - Микільської, Петропавлівської, Софіївської Борщагівок, станції Жуляни та села Крюківщина від гітлерівських загарбників.
По війні, після закінчення Московської сільсько¬господарської академії, працював за фахом: агроном колгоспу від МТС, головним агрономом, директором радгоспу, головою колгоспу, науковим працівником в системі дослідних установ аграрної науки України. Працював доцентом та начальником науково - дослідного сектора (НДС) Уманського сільськогосподарського інституту, заступником директора по селекцентру Всесоюзного інституту пшениці, а згодом - заступником директора Українського інституту землеробства і як керівник державної установи, на правах директора обласної дослідної станції - відповідав за наукове забезпечення агропромислового комплексу (АПК) Київської області.
Василь Троянський автор 123 наукових праць. Він винахідник СРСР, автор 11 винаходів та патентів. Крім того, як уже зазначалось, видав 40 художніх книг. На вірші Василя Кириловича виконуються хвилюючі пісні та ліричні романси. В той же час В.К.Троянський - професор, доктор сільськогосподарських наук, доктор філософії, академік Міжнародної академії оригінальних ідей.
В даний час Василь* Троянський на заслуженому відпочинку. Однак, продовжує працювати над новою книгою „Крізь туман, вогонь і дим", в основу якої покладено спогади про пластунський вишкіл у Карпатах (1944) та короткотермінові навчання в спецшколі у Москві (1947, 1953), де стояла задача - „забути себе" і стати солдатом радянської зовнішньої розвідки.
Тож, колишній партизанський зв'язківець-розвідник „Троян" під псевдонімом „Альберту" на початку 1951 року був закинутий нелегалом у країни Латинської Америки. У нелегкі повоєнні часи (під новим псевдонімом „Кардинал"), доводилося зустрічатися віч-на-віч зі смертю, вести боротьбу з різними ворожими формуваннями. Ці події згодом він, як полковник держбезпеки, висвітлив у своїх творах „Багрове небо Бразилії", „Останні різдвяні сальви".
Отже, творча палітра, цієї непересічної людини багата неймовірними і водночас достовірними фактами. Незважаючи на свій поважний вік, Василь Кирилович Троянський, нині генерал козацьких формувань, продовжує натхненно трудитися і виховувати підростаюче покоління в дусі любові до нашої багатостраждальної матері - України.
Щойно виходить у світ книжка „Тут дух одвічної стихії..." або „Батьківський поріг" за редакцією керівника авторського колективу Василя Троянського. Це вже сорокова (!) книжка нашого земляка, колишнього заступника директора Українського інституту землеробства з науки. Він письменник різного жанру відомий читачам й іншими своїми друкованими виданнями. . - Поетичні збірки: „Тумани, тумани" (1958), „Чари кохання" (1960), „Досвітній час" (1969), „Тривожна молодість" (1972), „Таїни життя" (1976), „Важкими дорогами" (1977), „Тернистими шляхами" (1980), „А життя триває" (1996), „За туманами" (1997), „А вишні все цвітуть..." (1998), „Живі квіти на сивому тлі" (1999), „Там, за туманами" (1999), „Час сподівань і звершень" (2000).
- Прозові твори (спогади, роздуми, публіцистика): „На грані двох світів" (2000) - трилогія („В досвітній час", „Між життям і смертю", „Дні серед темної ночі"), „На крутозламі двох епох" (2000), „Вибране" (2000), „Вишневий краю мій" (2001), „І горить свіча" (2002), „Хресні дороги очевидців" (2002), „Ти - моя Мадонна" (2002), „Місто квітучого краю" (2003), „Долі і роки" (2003), „Твоє повчальне минуле, моя Святая Русь" (2004), „Крізь вогонь і воду" (2004), „Так почалася війна" (2004), „Коли закипала кров" (2004), „Через роки і літа" (2005), „Багрове небо Бразилії" (1953-2005), „Останні різдвяні сальви" (1959-2005), „Таке не забувається ніколи" (2005), „Твої сини, Вітчизно" (2005).
- Драматургічні твори:
„Де ви, комбатанти?" (1956), „Не все від Всевишнього" (1975), „Місячний день" (1981).
- Збірник пісень:
„Журба, і сльози, і любов" (2005).
Крім цього Василь Троянський, як колишній сількор, автор багатьох інших друкованих істин, публікацій, статей в періодичній пресі, це - „Карпати" (1948), „Народе мій" (1951), „Нотатки агронома" (1957-1962), „Будь проклята ти, Колима!" (2005) і т.д.
Але не всі мабуть, добре знають ім'я цього автора. А між тим, Василь Кирилович людина незвичайної драматичної долі, виняткової працьовитості, дивовижної енергії та оптимізму. Життя його багато в чому повчальне для інших. Він - особистість!
вранці -2…-4° 
