Родинний дует

– Ларисо Григорівно, як усе починалось?

– А починалось усе наприкінці 90-х років. Юрій, випускник Сумського державного педагогічного інституту ім. А.С. Макаренка, за покликом душі і серця прийшов на посаду вчителя музики і співів у новозбудовану Бершадську ЗОШ №3, директором якої був Віктор Максимчук. Новий учитель відразу став улюбленцем педагогічного та учнівського колективів, адже своїм невгамовним творчим вогником запалював усіх навколо.

Організував учнівський хор, вокальний ансамбль, займався із солістами. Жодне шкільне свято не проводилось без музичного супроводу: КВКи, вечори, позакласні та позашкільні заходи, літературно-музичні години – до кожного із них Юрій Михайлович підбирав відповідний репертуар, новинки сучасної музики, адже чудово володів грою на гітарі, кобзі, ударних інструментах та баяні.

– То був час вокально-інструментальних ансамблів.

Мабуть, він не оминув і молодого вчителя, який володів різними інструментами?

– Працюючи у школі, Юрій став учасником вокально-інструментального гурту «Ліра» (керівником якого був славетний Іван Мазуркевич, а колегами – відомі в районі виконавці-інструменталісти та вокалісти Володимир Віхренко, Віктор Марунич, Сергій Коренюк, Олена Резнік, Василь Безик, Олександр Гаврилюк, Неля та Інна Мазуркевич, Людмила Балан). Працював також у музичному гурті у якості гітариста та вокаліста разом із Сергієм та Іриною Ільницькими.

– Юрію Михайловичу, а як розпочинався шлях до музики Лариси Григорівни?

– Згодом у ЗОШ №3 вчителем музики і співів у молодших класах прийшла випускниця Уманського педагогічного училища Лариса Миколюк. Діти одразу відчули душевне тепло, щирість і любов молодої вчительки, а колеги – професійну компетентність та працьовитість.

Закипіла музична діяльність у школі. Молодші учні співали у новоствореному вокальному ансамблі «Дзвіночок», старші – у хоровому колективі, вокальному ансамблі, як солісти, музика і спів лунали на святкових лінійках, шкільних вечорах.

– Чи сприяло керівництво навчального закладу Вашій роботі та творчості?

– Директор школи Віктор Максимчук та завуч молодших класів Віра Островерх підтримували починання молодих вчителів музики, сприяли розвитку позакласної роботи в школі. Було закуплено новий комплект музичної апаратури, музичний синтезатор, аудіотехніку.

Школярі тепер мали змогу співати і танцювати не лише в супроводі баяна, а й з мікрофоном під сучасні ритми. Займався створенням фонограм, писав власні твори.

– На якому етапі музика стала змістом Вашого життя?

– Поступово музична діяльність виходила за межі педагогічної роботи. В якості солістів ми представляли школу на оглядах художньої самодіяльності відділу освіти. Талановитих, молодих та яскравих помітила завідувач Бершадсь - кого районного відділу культури і туризму Надія Герасимчук та директор ра йон ного будинку культури Олександр Гаврилюк. Так сольно і в дуеті неодноразово стали брали участь у концертах відділу культури, у звітних концертах Бершадського ра йону на обласній сцені.

– А газове питання де взялося у Вашому житті, Юрію Михайловичу? І що тоді трапилося із музикою?

– То була вимога часу.

Життя не стоїть на місці, тому потрібно змінюватися. Згодом здобув освіту газовика, перейшов працювати до Бершадського управління газового господарства. Нова робота, зовсім інші завдання і переживання. Але музику не проміняв ні на що, хоч і часу було мало на творчість. Продовжували співати на районній сцені, у сільських будинках культури. Особливо полюбили наш родинний дует у Серединці – Батьківщині Василя Думанського. Цьому селу присвячена чудова пісня «Серединський вальс», слова якої написав відомий подільський журналіст Анатолій Фартушняк. Вперше вона прозвучала у виконанні саме родинного дуету Баранових.

– Які ще були творчі починання та досягнення?

– Разом із старшим братом Володимиром створили ще й дует «Брати». У творчій співпраці з прекрасними музикантами, подружжям Оленою та Віктором Кубасовими з Вінниці, сольно, в дуеті, в родинному тріо пісня зазвучала ще яскравіше та голосніше.

Участь у Всеукраїнському фестивалі – конкурсі самодіяльної творчості працівників газових господарств України «Блакитний вогник» у 2004, 2006, 2008 роках та отримані кожного разу перші призові місця, Гран-прі від досвідченого та компетентного журі, до складу якого увійшли заслужені артисти України М.Авдієвський, М.Свидюк, А.Літвінов – ось що стало підтвердженням професійності, таланту, артистизму та Божої іскри.

У листопаді 2011 року у м. Яремчому відбувся черговий 14 фестиваль «Блакитний вогник». У номінаціях «Дуети» та «Соло» ми вибороли перші місця.

– Зараз Ви знову займаєтесь улюбленою і вже добре знаною справою, якою, власне, і не переставали займатися завжди...

– Так. Сьогодні знову повернувся на педагогічну ниву – обіймаю посаду директора будинку дитячої творчості, Лариса Григорівна – працює викладачем по класу сольного співу у Бершадській ДМШ ім. Р.А. Скалецького. Вона підбирає репертуар та займається вокалом з учнями, а я – звукорежисер, записую солістів, ансамблі у домашній студії звукозапису, озвучую концертні програми.

– Ви маєте не тільки власні результати, а їх мають і Ваші учні….

– Так, наші учні – активні учасники дитячої філармонії, художньої самодіяльності шкіл району, дипломанти та переможці регіональних та обласних вокальних дитячих конкурсів «Музична парасолька», «Подільський первоцвіт», «Сурми звитяги», Всеукраїнських фестивалів – конкурсів вокального мистецтва «Пісенний край», «Зоряні мости», «Крок до зірок».

Це Владислав Головатий, Марина Підлубна, Сергій Іванченко, Анна Бурдейна, Анна Плетенчук, Володимир Недбайло та інші.

– У чому ж секрет досягнень?

– У тому, що займаєшся улюбленою справою, яка в певний момент виходить за рамки робочого дня. Приємно, коли є за кого переживати та хвилюватись, ділити радість перемог та працювати на результат. Віримо, що таланти на Бершадщині не переведуться ніколи.

P.S. Найкращим досягненням будь-якого вчителя є його учні, а найдієвішим педагогічним методом – метод особистого прикладу. Досягнення вихованців творчого тандему Лариси та Юрія Баранових є свідченням їхньої педагогічної майстерності, а наставники – гідним прикладом для наслідування.

Спілкувалася Галина ІВАНЧЕНКО