Вони дуже люблять Серединку і гордяться нею. І це відчувалося на недавньому традиційному зібранні, коли в сільському будинку культури зібралися люди, аби послухати звіт сільського голови Леоніда Горячківського, почути відповідь на свої запитання, визначити напрямки діяльності територіальної громади на рік нинішній.
Зібрання (до речі, перше в районі) цьогоріч розпочалося незвично – піснею на слова журналіста і поета Анатолія Фартушняка «Серединський вальс». Вона стала неофіційним гімном села, і тепер будьякі урочистості чи збори починаються саме з цієї пісні.
Звіт сільського голови був змістовним і наповненим. І хоч Леонід Дмитрович мав перед собою текст доповіді, він майже не дивився в надруковане, а говорив про стан справ у громаді своїми словами, і це додавало сказаному щирості та відвертості. Не обминав і гострих кутів.
Серединку можна вважати невеликим селом, тут проживає лише трохи більше 800 осіб. Торік зареєстровано 4 шлюби, 5 народжень, померло 17 односельчан.
Звідси ближче до Умані, ніж до Бершаді. Однак це не позначається на стані справ у громаді. Бюджет сільської ради у 2008 році виконано, заборгованості по сплаті від підприємств, установ та організацій нема. У доповіді було наведено чимало цифр, що характеризують соціально-економічний стан села.
Та головне полягає в тому, що тут налагоджено дуже гарну співпрацю між територіальною громадою і ТОВ «Прогрес», яке вже десять років очолює депутат районної ради, кандидат сільськогосподарських наук Олександр Федорович Кавун. І саме виробничі здобутки товариства є запорукою нормального функціонування закладів освіти, культури, медицини. Хоч працюючих у товаристві не так вже й багато – трохи більше 60 чоловік, до того ж, кількість пайовиків складає 620, керівництво товариства завжди знаходить можливість матеріально підтримувати громаду. Чого варта тільки електрифікація села, переваги якої вже відчули кілька десятків сімей, в домівки яких прийшло тепло, вони одержали можливість використовувати електрику і для інших побутових потреб. Це чудова альтернатива газифікації. І Олександр Кавун та Леонід Горячківський вчасно зорієнтувалися в ситуації та зробили все від них можливе, аби почати втілювати в життя цей проект. Подібне є тільки в кількох селах області. Звичайно, цей шлях непростий, довелося долати чимало складнощів, але затрачені зусилля вже зараз окуповуються.
На цьому зібранні вважав за потрібне прозвітувати про роботу сільгосптовариства і його керівник. Аналізуючи роботу колективу за минулий рік, він відзначив, що завдяки високій врожайності зернових (44 ц з гектара), інших культур вдалося одержати вагомі грошові надходження, а відтак спрямувати їх на допомогу соціальним закладам села, а також Шляхівській дільничній лікарні. До речі, 88 відсотків надходжень одержано від рослинницької галузі і лише 12 – від тваринництва.
А це означає, що ця галузь і нерентабельна, і неприбуткова. Але ж і без неї зараз обійтися не можна. Тому утримують 149 голів ВРХ, 56 корів, 156 свиней. Витримує поки що товариство і високе податкове навантаження. Так, за рік сплачено 410 тисяч гривень податків, до Пенсійного фонду – 200 тисяч. У сучасних умовах великим плюсом є те, що товариство вже два роки не користувалося кредитними ресурсами і коштами банків. Добре збереглися цього року посіви озимих культур – пшениці та ріпаку, отже, є надія на врожай.
Звичайно, тут не просто сподіваються на сприятливу погоду, а й дбають про мінеральні добрива, засоби захисту рослин, якісне насіння.
Показово, що ведучи мову про роботу товариства, Олександр Федорович не відділяв виробництво від соціальних проблем села, так само, як і Леонід Дмитрович постійно переймається турботами товариства. Такий тандем може бути прикладом для багатьох інших сіл, в яких деякі керівники не можуть визначитися, хто з них головніший. Тут же найголовнішим вважають турботу про людей села.
Того дня, теж уже за усталеною традицією, було проведено лінійку готовності техніки до весняних польових робіт, і за її наслідками одразу ж вручені премії механізаторам прямо на сході громадян.
Невже в цьому селі нема проблем, які доводиться долати в інших громадах? Таке питання може постати перед читачами. Чому ж нема, є вони й тут. Але вони здебільшого з’являються ззовні, тобто є об’єктивними, а не суб’єктивними. І однакові для всіх – особливо не завжди продумана політика держави щодо селянина. Та навіть у таких умовах організоване триразове харчування для 94 дітей, які навчаються в місцевій школі, та для 25 вихованців дитсадка «Сонечко». Грішми та продуктами допомагає товариство. А за рахунок бюджетних коштів для школи закуплено 30 парт, 8 комп’ютерів, а також деякі меблі.
Слухаючи звіти та виступи, звернув увагу також на те, що тут уникають слова «криза», на яку зараз стало модно посилатися. Іноді для того, щоб якимсь чином виправдати свої недоробки. У Серединці такого нема – тут звикли власні проблеми розв’язувати власними силами. Та й правопорядок належний забезпечується. Можливо, саме тому до старшого дільничного інспектора міліції, підполковника Сергія Охоти майже не було запитань, бо він часто зустрічається із жителями села.
На сході також прозвучала інформація про те, що в нинішньому році в центрі Серединки з’явиться пам’ятник відомому командирові партизанського загону Максимові Корнійчуку, який діяв під псевдонімом Саша Жалов. Автор пам’ятника – відомий скульп - тор Микола Крижанівський.
Загалом весь хід зборів, як і спілкування з жителями Серединки, залишили дуже приємне враження. Не надто сподіваючись на чиюсь допомогу, тут не просто, як зараз модно говорити, борються за виживання. Тут живуть, працюють, виховують дітей, дбають про майбутнє. Недарма ж, хоч і жартома, це село називають центром Європи. А в центрі негоже жити абияк.
Федір ШЕВЧУК.
с. Серединка.
На знімку: депутат районної ради, керівник ТОВ «Прогрес» О.Ф. Кавун та Серединський сільський голова Л.Д. Горячківський (справа).
Фото Руслана ХРАНОВСЬКОГО.
вранці -2…-4° 
