Не раз за цей рік ветерани редакції, з якими Павло Іванович працював ще на рубежі 80-90-их років, згадували і той час, і ті роки, коли він знову очолив колектив. Він багато робив для згуртування колективу, дбав про постійне поліпшення змісту та оформлення газети. Дуже часто бував у трудових колективах, зустрічався з людьми, вникав у їхні проблеми, допомагав їх вирішувати. Він не рахувався з часом і, скажемо прямо, не дбав про своє здоров’я – на першому плані була робота.
А вона непроста, вимагала максимальної віддачі і творчого підходу.
Справжній авторитет серед журналістських кіл Вінниччини здобув, працюючи влас кором обласної газети «Подолія». Він умів знайти актуальну тему, майстерно її висвітлити. Не покидав газетної роботи і тоді, коли працював в апараті райдержадміністрації та районної ради. І скрізь був душею колективів. Здобув авторитет у районі. Працювати з людьми завжди нелегко, але завдяки тому, що Павло Іванович любив людей, не проходив мимо, коли потрібне було втручання, його також любили та поважали. Він мав гострий розум, цінував дотепне слово, мав хороше почуття гумору. Був дуже доброю і чуйною людиною.
Ще й досі ми не в силах усвідомити, що доводиться писати про нашого колегу в минулому часі. Бо пішов він із життя у розквіті сил, маючи багато невтілених задумів і планів. І хоч з часу його безповоротного відходу минає рік, ми не можемо змиритися з тим, що його нема серед нас. У нашій пам’яті він залишиться живим і незабутнім.
Відзначаючи сумну річницю, колектив редакції районної газети «Бершадський край» звертається до всіх читачів, жителів району: пом’янімо його в цей день і тихим словом, і щирою молитвою.
Павло Іванович назавжди залишиться в пам’яті всіх, хто його знав.
Колектив редакції газети «Бершадський край»
вранці -2…-4° 
