50 років тому в родині Ганни Іванівни і Григорія Степановича Шевчуків, у мальовничому Шумилові, дев’ятою дитиною народився хлопчик, якого назвали Василько.
Змалку батьки вчили своїх діток бути добрими, працьовитими, вихованими.
Під час навчання тато був здібним, допитливим учнем.
Закінчив вісім класів Шумилівської школи, вступив до Одеського технікуму харчової промисловості. Згодом – служба у ВМФ у Владивостоці, далі, за прикладом та порадою старшого брата, закінчив Вінницький педагогічний університет факультет фізичної культури та допризовної підготовки. У званні лейтенанта влаштувався на роботу в Бершадський райвідділ внутрішніх справ інспектором у справах неповнолітніх. Далі працював у Державній службі охорони начальником ПЦО, згодом очолив відділ кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Під час служби отримав юридичну освіту. За сумлінну та віддану працю нагороджувався почесними грамотами та відзнаками.
Зараз мій тато на заслуженому відпочинку. Попри це залишається активним, охоче доглядає садок і виноградники біля впорядкованої оселі.
Мама жартома називає його «наш Мічурин». Він людина із великої літери. Я ним дуже пишаюсь.
У нього вмілі руки, якими оздобив не один будинок. Також батько полюбляє подорожувати. До цього захоплення привчає усю нашу родину.
Добрий, чуйний, працьовитий, завжди усміхнений, привітний, сильний – це наш татусь. Разом із братом дякуємо йому за турботу та підтримку.
Намагатимемось виправдати твої сподівання. З днем народження, наш любий! Бажаємо тобі здоров’я міцного, нехай Господь посилає тобі багато літ!
З любов’ю – донька Ярослава.
вранці -2…-4° 
