Мріяла стати вчителькою, тож після закінчення школи вступила до Ізмаїлівського педінституту на факультет учителів початкових класів. Після закінчення вишу з відзнакою працювала в рідній школі, де сповна розкрилися її педагогічний хист та безмежні людяність і доброта.
Доброзичлива, щира, лагідна, вона зуміла запалити в серцях вихованців вогники добра, людяності, душевної краси. Її поважали в селі.
Батьки учнів охоче допомагали творчому педагогові організовувати різні заходи.
У неї завжди були найкращі класи, діти вчилися дуже добре. З роками Ніна Павлівна набувала досвіду, вдосконалювала педагогічну майстерність. Щиро віддаючи вміння і серце дітям, отримувала взамін велику повагу і любов. Це для неї найвища нагорода, хоч і має чимало відзнак за невтомну працю.
Разом із чоловіком Олександром Михайловичем виховали доньку Руслану, яка, як і мама, стала вчителькою. Нині працює педагогом-організатором у Шляхівській школі. Зять Олексій – будівельник. Гордиться подружжя і двома внуками: Яною – студенткою вишу, та Ростиславом, який ще школяр. Оточена турботою і старенька матір Ніни Павлівни Роза Миколаївна.
Н.П. Квашук вже давно на заслуженому відпочинку. Та залишається активною, ніколи не сидить без роботи, разом із чоловіком охоче працюють на присадибній ділянці. У них гарна і впорядкована оселя, біля якої з ранньої весни і до пізньої осені росте різнобарв’я квітів.
Незабаром, після професійного свята Дня працівників освіти, до нашої привітної, лагідної і щирої учениці Ніни Павлівни завітає гарний ювілей (12 жовтня). Ми щиро раді та щасливі, що зерно доброго, розумного, вічного, посіяне нами колись у її дитячу душу, проросло і принесло прекрасний урожай – вона стала учителькою від Бога.
Тож ще довгих літ Вам, з роси і води!
Вікторія ГОНЧАР, Олена ВАСИЛЬЧЕНКО, учителі-пенсіонери.
с. Шляхова.
вранці -2…-4° 
