Божий Син ступив містично на цей світ, принісши із Собою безцінний скарб спасіння. Як же тепер цьому не дивуватись та не бути Йому за все вдячним? Нахилившись над віфлеємськими яслами, можемо побачити любов, що стала тілом – реальністю.
«Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися» (І Ів 1,1).
Христос приходить як Князь миру відвічного (пор. Їс 9,5), приходить, щоб прославити Отця: «Я тебе на землі прославив, викопавши те діло, яке ти дав мені до виконання» (Ів. 17,4). Христос ніколи не противився Отцю. У всьому прославив Отця, виконуючи до кінця його волю. І хоч був Богом, «не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерті, смерті ж – хресної» (Флп 2,6–8). Отже, бачимо, що джерелом споконвічного миру є перебування в мирі з Богом Отцем. А споконвічним джерелом війни є спротив Богу.
І ми сьогодні вимушені пожинати плоди спротиву Богу, плоди безбожного атеїзму.
Людський розум поставлений понад Бога. Людина чи люди, поставлені на місце Бога. Йде війна на Сході України. Торкається наших родин, громад.
Убиває наших рідних. Всі прагнемо миру. Спокою. Багатьом приходять думки, що, можливо, вирішенням проблеми було б знищення якоїсь людини, групи людей чи армії. Але війна і смерть у жодному випадку не є джерелом миру. Стати проти Бога, убити іншого – це завжди та найгірша і підступна порада Люцифера. Благаймо про мир новонародженого Христа.
Про мир у наших серцях. І в серцях тих, що ненавидять нас. Чи не був Він у ситуації подібній до нашої? Народився у хліві. Його батьки стали біженцями, щоб урятувати дитину від смерті з рук Іродацаря. Був відкинутий, переслідуваний, врешті, вбитий.
Страждав від страху перед переслідувачами, боявся смерті.
Боявся свої ворогів. Він казав: «Любіть ворогів ваших і моліться за тих, що гонять вас» (Мт 5,44). А за своїх убивць молився: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк 23,34).
Бажаю вам, браття і сестри, що б ви дали себе провадити віфлеємському дитяті, щоб стали апостолами Князя миру. Ніколи не пішли проти Бога. Не дали себе спокусити ненавистю до ближнього.
Бажаю вам миру в серці.
Миру у ваших домівках, родинах. А перш за все – миру в нашій Україні. Нехай добрий Бог потішить усіх, хто втратив своїх близьких. Нехай дасть вам радість віфлеємської ночі і впевненість, що вони вже доєдналися до янгольського хору в небі, що вічно співає: «Слава во вишніх Богу...».
Бажаю всім благословенних радісних Різдвяних свят та благословення Божого в новому 2016 році Господньому.
Христос народився! Славімо Його!
З молитвою та любов’ю протоієрей Ростислав ПРОЦАЦІН, благочинний Української Православної Церкви Київського Патріархату.
вранці -2…-4° 
