Фото Інни ЄРМАКОВОЇ.
Багато років знищення українських традицій, культури, мови призвели до того, що справжньої вишиванки стали соромитися, вважали її немодною, сільською. А насправді – це плід складної і клопіткої роботи, яка наповнена величезною палітрою кольорів і сакральними орнаментами, це витвір мистецтва!
Чого варті лише густо рясовані коміри, розшиті манжети, полики змережані, вишиті дрібнесенькими стібками низинки. В своїй книзі «Вишивка східного Поділля» Євген та Тетяна Причепії в розділі «Вишита сорочка Поділля» пишуть про коміри війтівських сорочок: «Вишиті по зборках, широкі, барвисті, наче низані коштовним камінням, на них неймовірною красою сяють старовинні знаки червоного, жовтого, зеленого та синього забарвлення. При такому полотні було можливим зробити багате рясування і розшити його так, що комір став елементом естетичного впливу на одному рівні з вишивкою рукавів. Красивіших рясованих комірів, ніж у с. Війтівка, ми на Поділлі не бачили ніде».
А які потужні на них оберегові символи, що прийшли до нас з віків… Геометричні орнаменти зберігають у собі багато таємних символів, тісно переплітаючись із слов’янсь - кою міфологією. Для них характерні ромби, кружальця, хрести, лінії, зигзаги. Дуже популярні символи «каракулі» і «безконечник», які прийшли до нас з часів трипільської культури.
Значення таємних символів геометричних орнаментів потрібно почати з Води і Сонця.
Візерунок сонця зображували восьмикутною квіткою або розеткою. А ось візерунок води – схожий на скрученого вужа. Орнаменти Вода і Сонце символізують дві стихії. Їх наносили на дитячу сорочку як оберіг материнської та батьківської енергії. Візерунки, виконані хрестиком і з зображенням міні-свастики, – це рухи за сонцем, які символізують добро і служать захистом від злих сил. Вишиванка, прикрашена ромбом із крапкою посередині, – це символ родючості і чоловічої сили. Такі візерунки вишивали блакитними нитками, які позначали повітря і небесну стихію.
Рослинні орнаменти на вишиванці розкривають красу природи. Найпоширенішими рослинними орнаментами у традиційній українській вишиванці вважаються такі мотиви: «калина», «дубове листя», «виноград», «барвінок», «хміль» і багато інших. Кожна квіточка мала своє значення.
У цих узорах мудрість народу, закодований цілий всесвіт.
І усе це багатство, на жаль, поступово втрачається. Вже ніхто не може пояснити, чому узори компонували саме так, чому саме так вишивали, підбирали такі кольори.
Раніше вміння і майстерність передавалися від матері – до доньки, від бабусі – до онуки, свято оберігали секрети вишивання. Кожне поселення мало свої техніки нанесення і виконання візерунка, використовували свої орнаменти, свої кольори.
Нам необхідно відродити культуру і традиції Поділля, зробити модною саме нашу традиційну вишиванку, вишиванку з українською душею, а не штамповані сорочки з однаковими малюнками.
Мої предки проживали в селі Війтівці. Від бабусі залишилось чотири вишиті сорочки. Змалечку я дуже любила розглядати вишивку на цих сорочках. Для мене то був просто космос! Як так дрібнесенько можна було вишивати? Думала, що ніколи так не зможу. Але минув час, я таки навчилась вишивати низинкою. Сорочки бабусині збереглись. Звичайно, носити їх не можна. І не тому, що плями чи розмір не той. Їх потрібно берегти для нащадків, щоб діти й онуки могли побачити справжнє українське, а не запозичене з інших країн.
А ще краще – згадати наші традиції, культуру, щоб у кожному селі, у кожному містечку відродилась Україна!
При потребі можу навчити усіх бажаючих вишивати низзю, замковою низзю, робити мережки… Мої контакти запитуйте в редакції газети.
Оксана ШУЛЯР, м. Бершадь.
вранці -2…-4° 
