Зі всіх куточків України з’їхалися на зустріч і випускники Шляхівської школи 1968 року.
Один з випускників, генералмайор Анатолій Михайлович Куліков надав матеріальну допомогу для проведення заходу. Багато зробила для успішного проведення свята Ольга Матвіївна Люлько.... Після теплої зустрічі у дворі школи випускники побували на цвинтарі, де поховані їхні учителі та однокласники, які пішли із життя. Поклали також квіти до пам’ятника загиблим воїнам.
А потім знову через півсотні літ для них пролунав шкільний дзвоник. На імпровізований урок з поважних причин не прибули 5 колишніх учнів, 11 відійшли у вічність. Померлих вшанували хвилиною мовчання.
Продовжився урок звітом кожного про те, як склалося його життя за п’ять десятиліть. І звичайно ж, спогадами про незабутні шкільні роки.
Анатолій Куліков подарував кожному однокласнику свою книгу «Забыть нельзя, вернуться – невозможно!». А закінчилася зустріч святковим салютом.
Петро ФЛОР, с. Яланець.
Педагоги, лікарі, інженери, військові, будівельники, аграрії... Чого тільки не доводилося нам робити за ці роки! Але ніщо не збереглося в пам’яті так чітко і надовго, як шкільні роки. Ми всі пам’ятаємо той день, коли вперше сіли за парти, уроки нашої першої вчительки Вікторії Яківни Гончар. Раді, що наші однокласники не розгубилися у життєвому просторі, а зайняли достойне місце в житті. На жаль, не всі однокласники дожили до цього щасливого дня. Ми провідали могили вчителів та своїх ровесників.
Під час свята наші однокласники Петро Макарчук, Леонід Скидан та інші виступили зі словами вдячності рідній школі, вчителям, односельчанам. У свою чергу Вікторія Яківна сердечно подякувала вихованцям за добру пам’ять, найкращі спогади і радісну зустріч. Випускники 1968 року разом зі своєю вчителькою В.Я. Гончар подарували шкільному музею народознавства ікону Божої Матері.
Щиро вдячні організаторам незабутньої зустрічі Лідії Чабанюк, Олені Нікітчук та іншим.
Ольга БОЙКО, випускниця 1968 року, с. Шляхова.
вранці -2…-4° 
