На знімку: Г.Ф. Тесля з онучкою Оленою.
Народилася наша матуся 22 грудня 1932 року у звичайній селянській сім’ї, де крім неї, було ще п’ятеро дочок.
Оскільки батьки важко хворіли, то і їй, найстаршій серед дітей, доводилося нелегко. Долала труднощі, важко працювала, а як вийшла 19-річною заміж, то їх ще й додалося. Адже батьки чоловіка були вже в роках, а з семи дітей тільки він, будучи наймолодшим, залишився живим і був їхнім помічником і опорою.
Роки ж були важкі. Чого тільки варто було пережити голодомори. Але життя у молодій сім’ї набирало обертів. Через рік, як побралися батьки, народилася я, а там не забарилися мої брат та сестра.
Мати трудилася в колгоспі. Важкою була її праця в полі, в буряківничій ланці. Все на віку доводилося робити: і косила, і молотила, а ночами сідала ще й за швейну машинку. Обшивала тоді не тільки сім’ю, а майже все село.
Пам’ятаю, кращого пальто у селі ніхто не міг пошити. Шила також костюми, плаття, блузки і навіть спідню білизну.
А ще мама дуже гарно мастила хати людям глиною, мурувала печі, грубки.
Готувала також, як наймали. Або хто в селі не знає, які короваї пекла? Навіть зараз, у свої вісімдесят, виробляє он які візерунки, щоб їх прикрасити. Передала цей досвід своїй найменшій дочці та двом онукам, які живуть і працюють у рідному селі. Я та моя сестра навчилися у мами готувати смачні страви, і нас також запрошують це робити, як хтось відзначає якусь подію.
На віку наша мама пережила чимало горя – похоронила своїх батьків, чоловікових, нашого батька, зятя, сина.
І це не могло не залишити свій відбиток на її здоров’ї. Але горе не зламало її. Мама як була, так і залишається нашою порадницею, підтримує, любить нас усіх.
А любити є кого. У нас дуже велика родина – тільки найрідніших налічується до 93 осіб. У мене, наприклад, три дочки зі своїми сім’ями, у сестри – дві і теж із сім’ями, у брата залишилася дружина з двома синами, які теж мають сім’ї. А ще ж п’ять маминих сестер... І усі ми підтримуємо тісні зв’язки, між нами ніколи не виникало жодних суперечок.
Тож на правах старшої дочки від усієї нашої великої сім’ї та родини вітаю нашу дорогу, рідну людину. Низько схиляємо перед нею свої голови, цілуємо її натруджені щоденними турботами руки. Бажаємо мамі, бабусі, прабабусі, прапрабабусі міцного здоров’я, щастя та любові.
Пробачте нас, мамо, адже ми приносили Вам у житті не тільки радісні дні.
Більше їх було, мабуть, все-таки похмурих, із грозами. Пробачте за все, наша люба матусю. Міцно Вас цілуємо, обіймаємо, даруємо море квітів.
Добра та здоров’я Вам зичить вся родина.
Дочка Зіна ОХРАМОВСЬКА та вся велика родина
вранці -2…-4° 
