Першим почав здаватись сам господар. Він ледве ходив, бо був дуже виснажений, часто навіть з печі не злазив. Помирав довго. У голодній та холодній хаті діти разом з матір'ю сиділи біля нього, мертвого, і плакали.
Весною, коли з'явилися лобода, липове та вишневе листя, варили їх і їли, та це не рятувало. На початку червня помер син Гнат. Труну не було з чого робити, тому мама сама положила Гната на ряднину і віднесла на цвинтар. Через кілька днів помер брат Фанас. На наступний день винесли і його. Через два тижні помер півторарічний Тодось, а через місяць – сестра Стефанія, якій було дев'ять років. Над могилами цих людей немає ні пам'ятників, ні хрестів. Лише шепіт трав оберігає їхній спокій.
По закінченні розповіді в залі було запалено свічки і хвилиною мовчання вшановано пам'ять жертв сталінського голодомору.
Година пам'яті закінчилась бібліографічним оглядом літератури.
Любов ДЕСЯТНИК,
заступиик директора
по виховній роботі Яланецької ЗОШ
І-ІІІ ступенів.
вранці -2…-4° 
