Земляки знали, кого обирали

Останні роки, коли мова заходить про кращі господарства району, все частіше згадується ТОВ «Устя», директором якого є П.Г. Марущак. Де поля одні з кращих? У Марущака. А щодо показників роботи у тваринництві, то у переважній більшості сіл про такі можуть хіба що мріяти.

Пригадую грудень 1997 року, коли земляки довірили Павлу Григоровичу господарство, – їхній вибір тоді був не випадковим. Найголовнішим для всіх було те, що зростав– і у прямому розумінні цього слова, і у професійному – у всіх на виду. За вісімнадцять років роботи агрономом доб - ре освоївся на полях. До речі, на початку трудової біографії пробував працювати шофером. Нині ж він уже чи не найстарший, якщо рахувати роки перебування на цій посаді, в районі.

– А я чомусь над цим ніколи і не задумувався, – усміхнувся мій співрозмовник, як тільки висловив перед ним таке припущення. А ще через мить додав: – То приблизно тоді ж головувати починали М.І. Бас у М’якоході, М.І. Барабаш у Яланці.

Але мова піде не про те, хто і на скільки затримався у керівному кріслі, а наскільки суттєві зміни з тих пір сталися. Ніхто тоді навіть не міг передбачити такого. Керівникам господарств дуже швидко довелося самим вирішувати всі питання, що стало неабиякою для них школою.

Але Павло Григорович давно зробив висновок: з людьми потрібно працювати за будь-яких перемін. Саме вони є найбільш надійною у всьому опорою. З реформами перед кожним із керівників поставало питання, як бути.

Підлаштовуватися під ситуацію чи, навпаки, спробувати підлаштовувати її під себе.

Особисто він тоді головним вважав спершу ставити перед собою мету, а потім поступово наближатися до неї. Якщо буде ціль, то будуть і результати. Отак усі роки. Проблеми у 2014-му були, як і в усіх, але тільки той має віддачу, хто вкладав кошти у сільськогосподарське виробництво. Зернових, наприклад, намолотили більше, ніж по 50 центнерів з гектара, більше, ніж по 90 центнерів – у сухому зерні, кукурудзи. Непогані й інші показники. Земля, всміхався Павло Григорович, поза всякою політикою і родитиме незалежно від неї. Хто хоче й уміє працювати на полях, обов’язково збере гарний урожай.

Має керівник власну думку і щодо сіл взагалі: в ідеалі у сільській місцевості необхідно, щоб у кожному з сіл, або хоча б на два, обов’язково була контора чи офісний центр – з відстані проблем сільського життя не помітиш. Якщо навіть вони вирішуються, то робиться це спонтанно, нерегулярно. А щодо форм організації праці, то вона має бути такою, яку оберуть люди.

Вони ж мають знати і людину, яку обирають керівником господарства.

І в цьому випадку населення знало, кому довіряло. Медичне забезпечення, соціальні гарантії, захист – все нині у його полі зору, і у міру можливостей Павло Григорович намагається вирішувати питання, які виникають. Як і проблему зайнятості – в Усті більше 120 працюючих. І не вірить керівник, що на селі сьогодні не можна заробити.

Цікавиться він також питаннями, які виникають у дитячих садках, школах у кожному з сіл. При цьому вважає, що села мають надалі бути такими, наскільки навчимо наших дітей поважати працю батьків. Упорядкували дитячий садок у Луговій, бо вже постало питання, що закриють школу. Підтримав також ініціативу жителів про будівництво церкви у цьому селі, і чимало вже зроблено. Торік почали ремонтувати дорогу в Усті, підготували кімнати для музею села у його центрі. Кажуть, що і сільський голова, і депутати, будь-хто може зайти до П.Г. Марущака з пропозиціями, що треба робити в першу чергу, а що після. Причому не тільки з коротко - строковими програмами, а й на перспективу. Щось починають робити, щось завершують – так і живуть.

Та не було б нічого, якби не було виробництва, яким воно є. У господарстві більше 900 голів ВРХ, із них близько чотирьохсот корів. За рік очікують мати більше, ніж по сім тисяч кілограмів молока від корови. Є також свині і навіть вівці. Робиться все так, щоб тваринництво і надалі розвивати. Хоч наперед тут не люблять хизуватися, і так зрозуміло, що всі галузі рентабельні. А звідсіля і кошти, які долучили, наприклад, до цікавого енергозберігаючого проекту у дитячому садку в Усті.

Перекрили і збираються повністю відремонтувати сільський будинок культури. Підтримується співпраця з школами, діти бувають на екскурсіях на фермі.

Звичайно, чи не на першому нині плані в керівника допомога зайнятим у антитерористичній операції на Сході держави. Разом із громадою допомагали і односельчанам, яких там восьмеро. Чим могли сприяли волонтерам, коли вони по щось зверталися, вирушаючи у небезпечну подорож на Схід, перераховувалися кошти на це і через управління АПР, надавалася допомога продукцією.

У планах на майбутнє – започаткувати якийсь із проектів для сільської молоді, щоб змістовнішим було її дозвілля. Хто б що не говорив, на думку Павла Григоровича, наша молодь найкраща. Доказом цього є те, що хоч і по-різному всі навчалися, виховувалися, коли постала потреба захищати державу, всі зарекомендували себе справжніми патріотами. Не менше люблять Україну і представники старшого покоління. За словами керівника господарства, є пенсіонери, які не проти віддати на потреби АТО все, що вони отримують на пай. А крім пшениці, на пай дорахували цукор, олію, кукурудзу.

На завершення бесіди Павло Григорович запевнив: йому пощастило працювати з такими людьми, як мешканці Усті, Лугової і Великої Киріївки. При цьому він назвав цілий перелік прізвищ, на кого можна покластися. Жаль лише, що не можна вмістити все в газету. А от у вітанні з нагоди професійного свята сільських трудівників йому не можна було відмовити. Найперше він бажає, щоб небо над нами було чистим, міцного всім здоров’я, щастя, добра і статків у настільки нелегкій професії. Вважаю, до таких побажань долучилася б кожна людина.

Павло КУШПЕЛА.