На знімку (зліва направо): під час ранкової п’ятихвилинки головний агроном господарства Степан Павлович Загарій, ди- ректор Бершадської філії ПрАТ «Зерно продукт МХП» Сергій Андрійович Рудченко і його заступник Сергій Павлович Цимбалюк.
Торік на площі 4600 гектарів ми зібрали по 106,4 центнера кукурудзи з кожного гектара, на площі 1780 гектарів – по 64 центнери озимої пшениці, на 1449 га – по 44,7 центнера соняшнику, що є рекордом для філії. Є поля, які видавали його по 50 центнерів з гектара. 44,5 центнера з гектара ріпаку – теж рекорд для полів Бершадщини.
У середньому від корови було надоєно по 7350 кілограмів молока. Тваринництво у нас розвинене взагалі – дві із трьох ферм на Бершадщині з сучасними технологіями, а відповідно, і продуктивністю.
Кожне село і навіть його куток мають свої відмінності, традиції. Найперше, з приходом у район мене вразила наявність робочої сили – як середнього віку, так і з досвідом.
На роботу беремо всіх бажаючих, робочих місць, особливо на фермі, не бракує. У минулому році по нашій філії додатково ввели шість одиниць спеціалістів, більше десяти охоронників, всього стало більше на два десятки посадових окладів. Ще не було такого, щоб хтось написав заяву про прийом на роботу, а його не взяли. Черга хіба що у бухгалтерію, де давно підібрані досвідчені кадри.
Щодо тваринництва, то хто що б не казав, ця галузь не може бути невигідною. Як тільки надій від корови перевищує 5 тисяч кілограмів, вона вже не збиткова. Звичайно, якщо працювати над зниженням собівартості продукції, заготівлями кормів, технологіями – годівлі, утримання, доїння тощо. Відгодівля через низькі заготівельні ціни на яловиччину, хоч і збиткова, молоко покриває витрати на неї. Тваринництво – це робочі місця, регулярне надходження коштів. За січень собівартість літра молока у нас – 2,65 гривні, а реалізуємо, з ПДВ – по 5,28 гривні. Тож навіть без ПДВ рентабельність виробництва молока стовідсоткова. Таким чином, обробляючи більше восьми тисяч гектарів землі, ми за всіма показниками у лідерах по району, і вони набагато вищі середньорайонних.
Причому, поголів’я худоби ще й збільшили. Співпрацюємо з райдержадміністрацією по всіх напрямках. Цукрові буряки не вирощуємо тільки через незрозумілу політику у цій галузі. Проблеми у сільськогосподарському виробництві взагалі полягають у тому, що немає стабільності у державі.
Якби ми хоча б рік-два наперед знали, якими будуть ціни на нашу продукцію, а також на пальне, добрива, насіння, по-іншому вибудовували б економіку. А то як не погода, то цінова політика вносять свої корективи. Хоч важливу роль відіграє і світовий ринок – ціни на зерно диктує таки він. Спробуй щось планувати, якщо тонна кукурудзи коштувала раніше 2,3 тисячі гривень, а торік – тільки 1300.
А затрати на її вирощування незмінні. Причому, йдеться про сухе її зерно, хоч збираємо при 24-25-відсотковій вологості. Через затрати на доробку ця культура практично не дала прибутку. Але при наших технологіях, постачанні у системі МХП, завдяки ставленню трудівників до роботи, все-таки вдається домагатися певних результатів.
Особливо хочу відзначити агрономічну службу, очолювану Степаном Павловичем Загарієм, який більше чотирьох десятиліть працює у Баланівці. Заслуговують на похвалу і завідуючі відділками Володимир Миколайович Бандуш, Петро Павлович Гуртовий, Михайло Михайлович Палисюк. Чотири роки головним зоотехніком філії Олександр Миколайович Сагієнко.
Якщо дехто може дорікнути, чи не доведемо ми із своїми ріпаком, соняшником і кукурудзою до виснаження землі, то, дбаючи про родючість, дотримуємося всіх рекомендацій, і тому нарікання на це безпідставні.
Згідно з останніми агрохімічними обстеженнями, вміст гумусу, відколи ввійшов «Зернопродукт», навіть збільшився. Лише торік на двох тисячах гектарів внесли дефекат – по 3 тонни на гектар, ще на тисячі гектарів – курячий послід, на двохстах – органіку від власного тваринництва. А ріпак тепер посіяли тільки на 120 гектарах, хоч згідно з рекомендаціями мали право вирощувати його на 500-600 гектарах. Дотримуємося сіво - змін, бо якщо цього не робити, таких показників, як маємо, вже не матимемо. Тобто живемо не тільки сьогоднішнім днем, а й працюємо на перспективу. Ми увійшли на Бершадщину не просто, як прийнято казати, надовго, а, ймовірно, назавжди. Бо таких умов, як у цьому районі, ще потрібно пошукати.
А щоб було це саме так, займаємося і соціальною політикою, надаючи посильну допомогу сільським радам. Тільки на ремонт криниці, яка забезпечує водою дитячий садок і школу, частину населення у П’ятківці, нами було вкладено більше ста тисяч гривень. Розчищаємо дороги від снігу, підвозимо пісок тощо. А виплати на орендовані паї, якщо перевести на ринкові ціни, завжди набагато вищі від рекомендованих. І цей показник нарощуватимемо.
Хоч і працюємо в умовах конкуренції, підтримуємо дружні зв’язки з навколишніми господарствами, фермерами.
Якщо середньомісячна заробітна плата становила у нас у позаминулому році 2250 гривень, то у минулому вона зросла на 200 гривень.
Користуючись нагодою, висловлюю вдячність колективу за те, що зовсім безболісно пройшла моя адаптація у ньому, коли при йшов на роботу.
Щодо повсякденної діяльності, то я є прихильником того, щоб працівники були ініціативними, завжди з настроєм йшли на роботу і поверталися з неї додому.
вранці -2…-4° 
