Ми – у Європу, а Європа вже у нас!

Хоч через цьогорічні дощі не так просто було заготовити якісний сінаж, у ТОВ «Осіївське» вкотре вже довели, що, скориставшись проміжками поміж опадами, зробити це все-таки можна, якщо правильно організувати роботу.

Коли готувався цей матеріал, приємно було спостерігати, як на одному з полів вправно працював агрегат із найсучаснішими імпортними граблями-валкоутворювачами. Незважаючи на те, що їх продуктивність до п’ятдесяти гектарів у день, за ними, як і повинно бути у гарних господарів, годі було знайти хоч одну загублену стеблину.

Здавалося б, що тут робити спеціалістам? Багаторічні трави скошувалися у фазі бутонізації, як і належить, згідно з технологією здійснювалося їх підв’ялювання. І все ж за дотриманням технології пильно стежив у полі навіть не агроном, як це буває, а особисто головний зоотехнік господарства Віталій Іванович Білодід.

Поки тривала перерва між дощами, поспішити б везти зелену масу у сінажні споруди, але він наполягав, щоб вона ще трішки підв’ялилася.

Зате КамАЗи, які мали її возити, були вже напоготові.

Працювала імпортна косарка, денна продуктивність якої до 35 гектарів.

Закордонна техніка, звичайно, не дешева, але якщо осіївське господарство продає щоденно лише молока на суму до сорока тисяч гривень, воно може собі дозволити придбати таку. Тільки від реалізації молока у касу господарства щомісяця надходить в середньому 1,2 мільйона гривень. Усе воно екстра-гатунку, от і є на нього ціна.

Щоб виробляти якісне молоко, найперше, треба мати сучасне доїльне й охолоджувальне обладнання. І воно є в Осіївці. На фермі єдиний у районі, та й у найближчій окрузі, доїльний цех 2х12 «Ялинка» з вільним виходом худоби, який, за словами спеціалістів, з 2009 року не підвів жодного разу. Доїння дворазове і триває в загальному до семи годин. З доїнням трьохсот сорока корів справляються всього дві доярки. Їхній обов’язок – підмити вим’я теплою водою, зцідити перші порції молока, щоб забрати бактерії, і підключити доїльний апарат. Решту операцій виконує самостійно система, в тому числі і забирає доїльний апарат, самостійно визначивши, коли саме це потрібно зробити біля кожної з корів. Є корови, від яких надоюють по сорок літрів молока за добу!

У дійному стаді господарства 345 корів; доярок, якщо рахувати підмінну, всього три.

Головний зоотехнік і завідуючий фермою тут в одній особі – з обов’язками успішно справляється Віталій Іванович. На випадок припинення подачі електроенергії напоготові дизель-генератор, який виручав уже не раз.

Потребу в кормах завжди планують на рік, із врахуванням продуктивності худоби. Страховий їх фонд – десять відсотків.

Ями для кормів, як правило, заповнені всі, щоб на випадок форсмажорних обставин місяць-два-три було чим годувати худобу. Певну кількість зеленої маси додають у годівниці лише влітку, тим самим сприяючи підвищенню імунітету корів. Упродовж всього року годівля здійснюється тільки з кормового двору. Весь секрет у тому, що мікрофлора рубця корови звикає до певного виду кормів.

Отже, перебої з ними чи зміна – це втрата продуктивності.

Цікаво, що Віталій Іванович про все це розповідав, як ветеринарний лікар. Скільки саме їх треба давати, щоб розщеплювався протеїн, інші деталі, якими не завжди можуть володіти зоотехніки.

До речі, за збігом обставин ветеринарним лікарем на цій фермі також Віталій Білодід, тільки Якович, який є односельчанином Віталія Івановича.

Коли імпортним комбайном з підбирачем підбирали валки у полі, теж врахували все. Машин для транспортування зеленої маси було рівно стільки, щоб з нею на ямі можна було дати раду по мірі її надходження.

Коли спостерігав за всім, у мене, як у колишнього виробничника, складалося враження: ніби потрапив у зовсім інший світ. Робилося все, як у кіно.

Механізатори розповідали, що заробляють, залежно від виконаної роботи, по 4-5 тисяч гривень у місяць, на окремих роботах їхній заробіток може бути значно більшим.

Телятниці отримують по 5-6 тисяч гривень, по 6-7 тис. грн.

– доярки. За такі гроші можна у сільському господарстві працювати.

Могли б і з дійним стадом розширюватися, але компанія поки що на це не наважується.

Тому, реалізувавши останнім часом 40 нетелей, виручили ще близько двох мільйонів гривень.

Віталій Іванович переконував: то зовсім неправда, що молочне тваринництво нібито нерентабельне. Собівартість літра молока в Осіївці у минулому році була 2,34 грн.

Продавали ж його по 6,8 грн.

за літр. Звідси і рентабельність, якщо правильно вести галузь.

Він розповідав, що особисто для нього тваринництво починається, насамперед, із поля, кормового двору і аж потім з усього іншого – організації роботи на фермі тощо.

У селі кажуть, що це дійсно так. Він не знає спокою, поки не заповнені ями на кормовому дворі. Найбільше ж радіє, коли тваринники охоче йдуть на роботу. Тоді нікого не доводиться примушували працювати. Спеціалістам залишається тільки дотримуватися технологій. Якщо таким чином організувати роботу ферми, проблем у веденні галузі практично не буває.

Щодо дисципліни серед працівників, то спеціалісти не приховували: вони і самі не вірили, що будуть йти з роботи і ніхто з них не прихопить додому навіть силосу. І справа тут навіть не стільки в охороні, як у заробітній платі, яку отримують.

Всього ж ВРХ у господарстві близько семисот голів, працюючих, якщо рахувати всіх, – 25.

Викликів, які постають перед галуззю, звичайно, чимало, але це не зашкодило надоїти торік по 6,3 тисячі літрів молока від корови і виграти лігу чемпіонів по надоях компанії Кернел, до складу якої входить це господарство.

Але тут рахують навіть не стільки показники продуктивності худоби, як рентабельність виробництва молока. Є господарства, де продуктивність корів вища. Але як можна не врахувати в Осіївці те, що кожна з корів дала 15 тисяч грн. чистого прибутку?

Рахувати у господарстві намагаються абсолютно все. Віталій Іванович навів приклад: якщо заготовити 23 відсотки протеїну в кормах, буде в рази дешевше, ніж купляти його зі шротом. На таких моментах тут теж базується економіка галузі.

Осіївська ферма співпрацює з відомим Клубом сиру, що на Черкащині. За молоком за сотні кілометрів їдуть саме в Осіївку тому, що знають: більш якісного ще треба пошукати в Україні. Продукція ж з осіївського молока реалізується в Європу. Її виробники особисто проводили у господарстві різні дослідження, обстеження, і Євросоюз визнав продукцію осіївчан. Торік господарство мало 4 мільйони чистого прибутку від тваринництва.

Порода корів тут українська червоно-ряба, але голштинізують і її, паруючи з американськими бичками. Доза сімені коштує 250 грн., але затрати на це повинні виправдати себе. Є вже навіть телички по шість місяців, а це означає: через півтора року матимуть корів з продуктивністю 9-10 тисяч літрів молока.

Причому, корови у господарстві в основному з 4-5 лактацією, а це означає: ще дві-три лактації даватимуть віддачу.

Колеги Віталія Івановича не перестають дивуватися з того, що собівартість молока на його фермі настільки низька.

У його робочому кабінеті комп’ютери, ніби в кабінеті бухгалтера чи економіста. На моніторах легко знайти будьяку інформацію, як по затратах, так і по поголів’ю. Недаремно в Осіївці навчилися вже мати корову менше, ніж за два роки, тоді як зазвичай у такому віці їх тільки ще парують.

Не може не дивувати, що на фермі в Осіївці тільки двоє вил і більше їх практично не треба.

Тутешні спеціалісти висловлюють припущення, що у верхах тваринництво, напевно, взагалі може бути нікому не цікаве, тому і ведеться у більшості випадків так, як і велося. Якби в Осіївці не мали прибутків, то і в цьому селі позбулися б цієї галузі. Нібито не таке вже і велике село на окраїні району та області, а показники у роботі, зокрема в економіці, он які.

Директор господарства Василь Іванович Барчук зізнався, що ризикував і він, але, взявшись разом із спеціалістами за молочну галузь, довели: від неї також можна мати вигоду.

До речі, непоганих показників домагаються тут і на полях. Навіть у мало - сприятливому минулому році по урожайності кукурудзи випередили господарства МХП.

На одному з полів вона видала по 115 центнерів з гектара, що і позначилося на середньому показнику урожайності по господарству.

Цікаво, що батьки директора також працювали у тваринництві. Чи не від них і успадкував потяг до цієї галузі?

Головний зоотехнік показав невеличку баночку з консервантом для сінажу. Хоча її вміст розрахований на 250 тонн, коштує вона 12 тисяч гривень. Закупляють же його на 300 тисяч гривень і не шкодують на це грошей. За підробку препарату теж не турбуються. Американці, які його доставляють, досліджують осіївські корми у своїх лабораторіях і навіть дивуються, що їм не завжди вдається в себе досягнути такої якості.

Дисципліна тут належна у кожному з виробничих підрозділів. Навігатори встановлені навіть на машинах спеціалістів, завдяки чому легко проконтролювати, хто з них де перебуває. І до цього всі давно вже звикли, бо знають: для того, щоб щось мати, чогось досягнути, треба багато працювати.

На кожній корові на шиї теж респондер, з якого через комп’ютер можна дізнатися про неї все. Осіївська ферма взагалі вже давно не така, якою була навіть десять років тому. У нас же чомусь ще і по сьогодні орієнтують спеціалістів на різних нарадах: якщо собівартість молока буде хоча б 5 гривень, то утримувати корову вигідно. От тільки чому 5 гривень, якщо у Осіївці цей показник більше, як у два рази, нижчий?

З усього видно, що компанія Кернел прийшла у це село, як інвестор, не тільки для того, щоб збагатитися. Директор господарства розповідав: якщо є кошти, то є можливість подбати і про соціальну сферу. Якщо торік планували витратити на неї 106 тисяч гривень, то сума ця перевищила 160 тисяч. Надавалася адресна допомога людям, футбольній команді, школам, дошкільним закладам, церквам. У цьому році така допомога теж надається. Із запланованих 250 тисяч гривень затрачено вже на це 96 тисяч. У селах ніщо не залишається поза увагою.

На завершення залишається тільки додати: хоч кажуть, що ми тільки збираємося в Європу, стати членами Євросоюзу, насправді Європа давно вже в нас, на Бершадщині. Завітайте в Осіївку і переконаєтеся у цьому особисто. Досвід тутешніх тваринників давно заслуговує на те, щоб взяти його на озброєння.

Павло КУШПЕЛА.