«Ба-бах!» – дослівно такою була реакція одного з читачів, тільки-но газета побачила світ. А зателефонував він, щоб дізнатись номер телефону Олени Миколаївни, з метою подякувати їй за сміливість і відвертість, активну громадянську позицію.
Посилаючись на плюралізм думок, без чого не може довго існувати жодна з газет, редакція запропонувала висловитися на цю тему і Красносільському сільському голові Івану Пустовіту.
І таке спілкування, хоч і в особливий спосіб, відбулося. Іван Якович, зібравши 7 червня розширене засідання виконкому сільської ради, запропонував висловитися на цю тему всіх бажаючих.
Запросили, звичайно, і Олену Лисак та кореспондента газети, тобто авторів обох статей. Шкода лише, що Олена Миколаївна чомусь не з’явилася.
Цікаво розгорталися події вже з самого початку, тож про них ми знову вирішили розповісти читачам.
Не приховуючи невдоволення, голова заходився аналізувати чи не кожний рядок, написаний до газети його односельчанкою. Особливо обурювало його, що на сході села нібито не дали можливості нікому висловитися чи поставити питання. Щоправда, перед цим він спробував вибачитися/виправдатися, що розповісти про все на сході села він не зміг через рамки регламенту.
От тільки при цьому одразу ж виникло запитання. Чому ж тоді на розширеному засіданні виконкому він не розпочав з єдиного, винесеного на його порядок денний, питання – обговорення статті Олени Лисак у газеті, а досить довго розповідав (на знімку внизу праворуч), як і за які кошти у Красносілці мають організовувати централізоване водопостачання, вуличне освітлення, дбати про благоустрій.
Тобто говорив про те, про що годилося б вести мову на сході села. Про регламент вже не йшлося. Тож це розширене засідання виконкому справедливіше було б назвати «Схід села-2», тільки було на ньому менше людей.
А причиною всієї писанини до газети Олени Лисак, за словами Івана Пустовіта, могло стати те, що вона нібито усіма методами намагається зняти шлагбаум, встановлений на дорозі через цукровий завод, щоб зручніше було добиратися вантажною машиною до неї додому. І далі сільський голова довго пояснював, навіщо його було встановлено. Та і взагалі було схоже, що Іван Якович сприйняв не як критику, а як образу чимало того, що було у статті за її підписом.
Як тільки почалося обговорення, першим виступив депутат районної ради, він же перший заступник голови райдержадміністрації В.М. Оркуш, який ще й проживає на території громади. У свій час теж обирався сільським головою, тож добре обізнаний з її проблемами. За його словами, вся біда криється в тому, що люди у Красносілці не поінформовані у тих проблемах, які є, хоч зроблено при І.Я. Пустовітові багато. Тому депутатам годилося б краще працювати у цьому напрямку, тоді не виникало б таких питань, як у Олени Лисак.
Депутат сільської ради Н.Г. Безвенюк, яка за своє життя побувала на сорока сходах громадян, доводила, що хотіла сказати про наболіле і на сході, про який йдеться у газеті, однак такого питання, хто буде виступати, не було. Вона була депутатом при восьми сільських головах і зовсім не заперечувала, що при Пустовітові багато чого робиться для громади. Але на сході села про це чомусь не йшлося. Це і викликало певну негативну реакцію в односельчан. Для багатьох те, що відбувається в селі, взагалі є незрозумілим.
Щодо критичних зауважень на сторінках газети, то реагувати на них сільському голові треба, от тільки не варто сприймати все так болісно.
Тим більше, що у статті О. Лисак немає нічого конкретного, одні узагальнення.
Люди у селі завжди, навела вона приклад, чекають, щоб на схід села приїхав хтось із ра йону. На цьому ж заході у Красносілці були раді, що виступили голова райдержадміністрації М.Г. Бурлака та його перший заступник В.М. Оркуш. Але були ж і інші представники. А не виступили вони, за її словами, тільки тому, що Іван Якович навіть не запропонував подавати їм запитання у письмовій формі. От і стало це однією з причин непорозуміння, появи статті у газеті. Тож вона порадила сільському голові, щоб не сердився, бо він сам винен у тому, що та публікація побачила світ. А щодо згадуваного шлагбаума у Красносілці, то, за її словами, він давно не вартий того, щоб навколо нього було стільки суперечок.
Аж після даного виступу Іван Якович поправив себе і сказав, що на публікацію О.Лисак він не образився, просто читати її йому було неприємно.
Його заступник П.А. Чернега висловився, що схід села проходив так, як і завжди, тому і виникла полеміка. А правда народжується саме під час неї. А щодо шлагбаума, то якби про дорогу на бурякопункт подбали раніше (сучасні 40-50-тонні ваговози не можуть виїжджати під таку гору по існуючій, тому рано чи пізно доведеться щось робити), то не було б і цієї суперечки.
Далі він навів приклад, що у М’якоході давно вже є вуличне освітлення, а у Красносілці немає і досі. Виходить, щось та не так робилося у селі, як воно повинно бути, от люди й обурюються.
Директор школи В.І. Рябоконь теж підтвердила, що на сході села дали маху, не запропонувавши людям подавати запитання у письмовій формі. А щодо шлагбаума, то вона не підтримує його встановлення теж – при цьому навела вагомі аргументи. І в громаді завжди потрібно уміти знаходити компроміси. А цього, за її словами, якраз і немає.
Тільки двоє виступаючих висловили думку, що стаття Олени Лисак – вимисел, і що миритися Івану Яковичу з такою критикою не слід. Бо при ньому робиться для громади більше, ніж робилося при його попередниках. А землевпорядник сільської ради, член виконкому М.Г. Сегеда (на знімку ліворуч) взагалі запропонував визнати виступ Олени Лисак необ’єктивним, за що проголосували усі присутні члени виконкому.
Сільський голова, звичайно, подякував за таку підтримку і розчулений навіть погодився, що критикувати у газеті треба, але не так, як це було зроблено.
Як на думку автора цих рядків, то на даному розширеному засіданні виконкому йшлося навіть не стільки про саму статтю, заради якої зібралися, як про елементарні речі, про які годилося б вести мову на сході села.
Не ставлю за мету займати позицію тієї чи іншої сторони, тим більше давати оцінку, як проводився схід села, – це справа самої громади, але заради справедливості треба сказати, що людям тоді таки не дали можливості висловитися, зіславшись на те, що усі питання, нібито, вирішуватимуться в робочому порядку.
Якби це було зроблено, не просила б дозволу, наприклад, представник від медицини повести мову на розширеному засіданні виконкому ще і з питань, не передбачених у порядку денному. А про красносільський шлагбаум вже взагалі соромно стільки часу слухати. Тим більше, що його є ще й куди об’їхати. Але він чомусь вже став справжньою барикадою. До речі, колись на його місці не було навіть дороги, тож і проблем не було. Виходить, створили їх самі собі.
Щодо позиції М.Г. Сегеди, який вніс пропозицію визнати публікацію необ’єктивною, то, будучи добре з ним знайомим (у свій час разом працювали), цілком допускаю, що сказати щось інше він просто не посмів би, щоб не потрапити у немилість.
Є ще один суттєвий аргумент. Кажуть, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Коли помилка вкрадеться в газеті, на очі громаді тоді хоч не трапляйся. У цьому ж випадку на адресу редакції ніким не було сказано жодного поганого слова за те, що посміли дати лист Олени Лисак. Мабуть, це теж щось означає.
Насторожило ж, по завершенню зібрання, ще і застереження з Красносілки, що, мовляв, чи не досить вже гратися у демократію? Ні, шановні, це не гра, а просто пошук істини.
А вона підказує, що у «королівстві» І.Я. Пустовіта є ще багато над чим працювати.
Хоч робиться багато, цього не заперечиш. Амбіціями ж, які беруть гору, справі не зарадиш. Громада рано чи пізно зробить правильні висновки.
Ця стаття – не на захист О.Лисак. Але посмію висловити припущення, що якби спробувати «запрягти» і її у вирішення красносільських проблем – з її енергією і навіть драйвом, як було сказано на зібранні, їх обов’язково ставало б менше.
Павло КУШПЕЛА
вранці -2…-4° 
