Спонсори, толока – тепер Красносілка така

Вулиця Миру і справді була, мов розтривожений вулик. І у її жителів були на те підстави, щоб хвилюватися. Лісоматеріали по ній перевозилися до місця перевантаження у залізничні вагони роками, тож зрозуміло, що проїжджа частина руйнувалася. А так, як техніка ставала дедалі потужнішою і важчою, за словами жителів цієї вулиці, почали руйнуватися, даючи тріщини, вже і їхні хати. Певну загрозу життю перехожих становили не раз і колоди, які іноді вивалювалися з кузовів на вибоїнах.

Дорогу, щоправда, не раз підсипали і рівняли, але при цьому додалася ще одна проблема – деякі подвір'я опинилися нижче її рівня і на них почали затримуватися стічні води, які нікуди було відвести.

Не міг не хвилювати і пластиковий газопровід, прокладений по вулиці за кошти її мешканців, який теж міг зруйнуватися від просідання грунту під колесами багатотонних машин з лісоматеріалом.

На додачу, зовсім неподалік відвантажували на залізничні вагони ще й щебінь – кам'яний пил з нього ще більше забруднював атмосферу, ніж пил з-під коліс на цій вулиці. А так, як за селом були відстійники цукрового заводу, з його пуском ще й вода в колодязях на даній вулиці стала непридатною для використання.

Дана проблема набула такої гостроти, що її жителі навіть не проти були поділитися коштами, щоб прокласти на ній водогін. Але так, як поки що вивченням даних проблем предметно ще ніхто не займався, дехто навіть звинувачував всіх наліво і направо, що створили на цій вулиці у Красносілці, мовляв, штучний Чорнобиль для її мешканців.

Проте не можна було не помітити й інше. Жителі цієї вулиці цілком усвідомлювали, якою є нині ситуація з коштами, тож пропонували, щоб влада взялася за вирішення хоч однієї з цих проблем, бо всі водночас не осилити.

О.Ф. Снігуром тут же було прийняте рішення направити на цю вулицю відповідних спеціалістів, щоб визначитись з чого саме починати вирішення справи.

Решта проблем, з якими з'явилися на прийом жителі цього села, були небагаточисельними – з приводу використанням землі, виділення пасовища, виплати дотацій за реалізовану у 2009 році худобу тощо. Усім було дано роз'яснення. На оті дотації, наприклад, у бюджеті поки що не закладено грошей, от і виникла проблема. І не вина у тому району.

А перед тим, як розпочати прийом, гості ознайомилися з інфраструктурою села.

– Робимо, «крутимося», залучаємо до співпраці, кого тільки можемо, – тільки-но й чулися пояснення від І.Я. Пустовіта – сільського голови, який дуже багато робить для громади в організації всіх її добрих справ, і з настанням весни у цьому селі дійсно було вже чимало зроблено. Так, центральна вулиця вже не перший рік потребує серйозного ремонту, але силами тільки сільської ради її не зрушити з місця, однак її було прибрано, побілено бордюри – вапно возили і роздавали людям безкоштовно попід хати. Навіть пана б здивував би тепер порядок у його колишньому парку біля маєтку, який у ньому наводили останній раз ще зо два десятиліття тому.

А от панський маєток жителі села чомусь продовжують руйнувати. У свій час навіть виношувалася ідея організувати у ньому ПТУ, санаторій, але справа так і не зрушила з місця.

Тут прекрасний центр села, приміщення сільської ради, її бухгалтерія, у якій ніби оазис із зелені. А це означає, що тут дбають про красу, як і про бюджет, який за три місяці виконано на 180 відсотків за рахунок розширення податкового поля і збільшення орендної плати гектара орної землі.

Але на значні витрати все ж не розганяються. Усвідомлюючи, що дах на будинку культури замінити поки що нереально, після обстеження, у якому він стані, запланували 9 тисяч гривень на його ремонт. А от з вікнами у даній будівлі ситуація складна. І.Я. Пустовіт не приховував цього, з надією поглядаючи на представників з району, розраховуючи хоч на якусь від них допомогу. Головне, що у будинку культури проводяться відповідні заходи, а його директор О.В. Вихристюк навіть виставку власних картин влаштувала.

Побували гості і у відділенні поштового зв’язку, і на ФАПі, і у сільській бібліотеці і скрізь відчувалася господарська рука, хоч нестача коштів теж відчувалася всюди. Але дану проблему тепер переживають всі.

Значно змінилася на краще і красносільська школа, у якій навчається 242 учні – замінили 27 вікон на пластикові, є шкільний автобус. Колектив педагогів, яких очолює В.І. Рябоконь, тут у постійному пошуку, щоб навчити дітей чомусь новому. Учитель праці В.О. Рябоконь, наприклад, через Інтернет навіть освоїв такий рідкісний вид мистецтва, як «Фішарт» і його картинами, викладеними на чорному оксамиті з кісток риб, можна замилуватися. Кажуть, в Україні цим займаються ніби-то лише четверо фанатів цього виду мистецтва.

Зважаючи, що у Красносілці 102 дітей дошкільного віку, сільським головою робиться все, щоб вже до Дня захисту дітей відкрити дитячий садок, який раніше працював лише по 3-4 місяці в рік. Зокрема, завершується його газифікація. Іван Якович розповів, що на його ремонті не менш як по п'ять днів відпрацювують батьки дітей, хоч справа ця добровільна. Тож гості з району мали можливість того дня побачити, як за короткий строк тут вже вставлено нові пластикові вікна, облаштовується два внутрішніх туалети, ведеться ремонт приміщення та інше.

Згадав сільський голова і про спонсорів, і про метод сільської толоки, вдавшись до яких, зібрали на його ремонт майже 50 тисяч гривень позабюджетних коштів. Долучився до цього і голова райдержадміністрації, пообіцявши придбати електричну плиту для дитсадка.

Справжньою скатертиноюсамобранкою для красносільської громади знову став цукровий завод. Незважаючи, що це приватна структура, директор Н.О. Дзицюк не шкодує коштів на соціальну сферу – 62 тисячі гривень знову буде виділено для завершення ремонту дитячого садка, десятки тисяч гривень вже освоєно на ремонт його опалювальної системи. Ще 250 тисяч гривень завод обіцяє, щоб впорядкувати церкву. Настоятель цього храму, священик Артемій Міщенко просив у влади сприяння ще й у виділенні землі для церкви.

Дане питання теж буде вивчатися.

А ставлення цукрового заводу до проблем громади взагалі захоплює. Підприємство навіть взяло у штат посаду інструктора-методиста по спорту, мають також намір відродити дитячий спортивний клуб.

Особисто сільського голову радує те, що цукровий завод вже перереєстрований у нас в районі, і вся його фінансова діяльність здійснюватиметься тут. Якщо торік підприємством сплачено лише податків 2,5 мільйона гривень, які осіли десь у Києві, то тепер ці кошти осідатимуть у нас. Як було б добре, щоб ще й буряководи зрозуміли переробників і почали сіяти цукристі на більших площах, ра - йон мав би від того неабияку вигоду.

Проблем у Красносілці, звичайно, ще вистачає. Чи не найголовніша з них, що вся територія поділена між дрібними сільгоспідприємствами та фермерами, яких звести в одне ціле для вирішення конкретної мети буває не так просто. Але сільський голова І.Я. Пустовіт з усіма знаходить спільну мову, тому вже зараз сільською владою робиться для громади багато добрих справ.