Сім'я Третяків - фермери

Якщо про 2010 рік тепер можна почути різні відгуки, то на думку П.М. Третяка він був досить сприятливим як по урожайності всіх культур, так і по закупівельних цінах на продукцію рослинництва.

Нині великим організованим господарствам буває не так просто боротися за своє виживання, а тут фермер орендує більше чотирьохсот гектарів землі в одному селі, і майже стільки ж в іншому, що теж створює певні незручності з переїздами. Як такому господарству вистояти?

– А ми і не відчуваємо цього, – каже Петро Михайлович, – бо не тільки стовідсотково забезпечені технікою, а й поновили її парк. Щоб жити в ногу з часом, тобто теперішніми агротехнікою, технологіями, старі трактори, які були, продали, а замість них купили чотири нових МТЗ-82 і один МТЗ-1221, два Т-150 і навіть зернозбиральний комбайн «Лексіон480», причіпним інвентарем забезпечені теж.

Для читачів, мабуть, буде цікаво, що з управлінського апарату на таке господарство тільки він – глава сім’ї, якому доводиться виконувати і обов’язки агронома, і механіка, завідуючого складом, а при необхідності навіть вантажника, та бухгалтер, обов’язки якого виконує дружина Валентина Володимирівна. Проте вправляються без жодних штрафних санкцій.

Невже фермерам все-таки не доводиться хитрувати, щоб їхній бізнес біля землі був ефективним? Будучи агрономом за фахом, голова цього фермерського господарства відповідає на те, що головне – господарювати по науці, дотримуватися сівозмін тощо, і тоді буде все гаразд.

Зважаючи на те, що дана сім’я у свій час займалася вирощуванням овочевих культур, не можна було не поцікавитися, чому тепер у господарствах здебільшого беруть курс на технічні. П.М. Третяк відповів, що овочівництво також рентабельне і завжди було таким. Але в таких селах, як Кидрасівка і Голдашівка, не завжди знаходиться для цього робоча сила, навіть при теперішньому безробітті. Молодь якщо і йде на роботу, то при умові, що платитимуть не менше, як по сто гривень у день.

Така сума була б для господарства посильною, якби не поставала ще одна, не менш серйозна проблема. Іноді навіть при високій оплаті праці багато кому з молодих не властиво ходити щодня на роботу. А овочівництво така галузь, що не чекає, іноді навіть потрібно жертвувати вихідними в сезон. А ще ж потрібно возити продукцію на базари, де, крім затрат на її транспортування, виникають іноді ще й проблеми з її реалізацією. Торговельникам нібито вигідніше завозити її з Херсонщини.

Допомагають господарювати Третякам-старшим їх зять Сергій, який за професією агроном, і дочка Таня – бухгалтер, а також син Іван, який навчається в технікумі механізації і вже давно управляє тракторами.

Хоч якихось відмінностей між кидрасівськими і голдашівськими пайовиками сім’я не вбачає, у розрахунках з ними за орендовану землю вони все ж є. Адже у Кидрасівці середній розмір паю майже на гектар більший, ніж у Голдашівці, та і вартість гектара землі різниться. Саме це і є причиною різниці в розрахунках.

У планах Третяків займатися ще й тваринництвом. У Голдашівку тільки і пішли заради цієї ідеї. Але падіння цін на свинину поки що стримує їх ініціативу.

Якщо у свій час голдашівське господарство, до складу якого входила Кидрасівка, розділилося на два окремих, то тепер, навпаки, на полях двох сіл господарює одна родина, і їй це вдається.

А чи здатний взагалі фермер щось міняти, впливати на життя громади? На думку Петра Михайловича – так, бо хто у них має це робити, якщо в обох селах, крім фермерів, нікого більше немає. Тож особисто його господарство надавало чималу допомогу церкві, дев’ять тисяч гривень виділили на вуличне освітлення.

А як виникала потреба прогорнути сніг по вулицях, то навіть не чекали на чиюсь команду, бралися за цю роботу самі. Одним словом, допомагає обом селам чим може, і люди це оцінюють.

Хіба не цікаво, що П.М. Третяк хоч і мешкає у Кидрасівці, а депутатом до районної ради його обрали по Голдашівці.

Кажуть, до сім’ї Третяків у цих селах звертаються по допомогу, як колись зверталися до КСП. І по мірі можливостей вона надається. Практика повчає, що як тільки фермер живе заодно з громадою, ніякі негаразди не страшні тоді його господарству.

Павло КУШПЕЛА.