Про велике прибирання

Депутати довели план прибирання до кожного двору, от і видно результати.
Спочатку велике прибирання розпочали з центральної вулиці, разом з школою навели порядок біля Меморіалу загиблим.
Чого тільки варто підтримувати порядок на території місцевої школи, за якою закріплено чималу площу – 4 гектари. Але в наведенні порядку тут беруть участь не тільки учні, а й учителі.
– Останні роки в нашій школі, – задоволено ділилася враженнями директор В.І. Рябокінь, – виконано великі ремонтні обсяги, здійснити які допомогла місцева та ра - йонна влада.
А ще велике прибирання показало, що одним із факторів, який сприяє тут вирішенню найскладніших завдань, є співпраця з керівниками установ, підприємств на території даної громади. Здавалося б, школі вистачило б і власної території, однак голова села домовилася з директором, яка є депутатом сільської ради, щоб учні взяли під свою опіку ще й стадіон, і пам’ятник. А що залишалося робити, якщо у селі не стало єдиного базового господарства?
Саме завдяки співпраці тут вдалося і сміттєзвалища повивозити, а газову котельню у дитячому садку побудувати без єдиної гривні бюджетних коштів. Залишилося тільки під’єднати її до мережі. Варто було тільки з’явитися новим власникам цукрового заводу, як В.Г. Беляєва тут же заручилася їх підтримкою у цьому плані. « Хіба нам звикати працювати на одному тільки ентузіазмі?» – ніби виправдовувалася вона. От і залучає до виконання найнеобхідніших завдань всіх підряд.
Допомагають, звичайно, і фермери, як от І.Я. Пустовіт, В.Я. Гондарук, приватний підприємець В.М. Дмитрик. Але у них на дану проблему власний погляд. Іван Якович, наприклад, вважає, що відгородитися від громади, використовуючи найману працю, він взагалі не має права. Стимулює ж і заставляє навести порядок навколо себе – обов’язок. Торік, за його підрахунками, ним виділено до 40 гривень з кожного гектара наявної у нього ріллі на соціальні потреби села. Він вважає, що голова села взагалі не повинна ходити з протягнутою рукою у пошуках коштів на благо громади. Але нехай би всі фермери, підприємці виділяли на це певні суми, як от він. А щоб було саме так, давно пора на якомусь з рівнів прийняти відповідне рішення, яке б узаконило благодійництво. Чому б не спробувати зробити це, як експеримент, в одному із сіл?
Сільська рада, зрозуміло, у відповідь на підтримку у всьому йде назустріч таким, як І.Я. Пустовіт. Депутати, наприклад, одноголосно прийняли рішення, щоб передати йому в оренду землі невитребуваних паїв.
Проблем, звичайно, вистачає ще і в Красносілці. Недаремно кажуть, що тим з них, які пов’язані з благоустроєм, взагалі не буває ні кінця, ні краю. Але робиться тут постійно багато.
На увагу і повагу заслуговують стиль та методи роботи в даному напрямку і сільського голови з М’якоходу В. Д. Соловея. Не зрозуміло чому дану сільську раду критикували на недавній обласній селекторній нараді, адже голова серйозно займається благоустроєм села, береться за вирішення навіть тих проблем, які в інших селах його колеги свідомо обминають. Наприклад, за розчистку придорожних смуг. Варто сподіватися, що дорожники оцінять це, і, в свою чергу, теж допоможуть чимось даній громаді.
Але знову ж таки на заваді постає те, що, виконуючи завдання двомісячника, сільська рада неспроможна сповна використати навіть ті кошти, які має, бо працює по тимчасовому розпису через відсутність бюджету. А на сьогодні тільки послуги автогрейдера, без якого не обійтися, коштують до півтори тисячі гривень в день.
У жодній з сільських рад немає, здається, на балансі стадіону, а тут його взяли, щоб можна було використовувати без порушень кошти на його благоустрій. У цьому році встановили в центрі села понад 30 металевих типових сміттєзбірників, тепер залишається тільки підтримувати біля них порядок. Але тут знову парадокс. Чомусь за санітарний стан в першу чергу штрафують сільських голів, а не підприємців-торговельників, які дуже часто є безпосередніми порушниками. Чи не пора вже відходити від звичного – хто везе, того ще й поганяють.